Тихий (Великоберезнянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тихий
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Тихівська сільська рада
Код КОАТУУ 2120886401
Основні дані
Засноване 1599[1]
Населення 505
Площа 59,463 км²
Густота населення 8,49 осіб/км²
Поштовий індекс 89032
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°55′13″ пн. ш. 22°49′34″ сх. д. / 48.92028° пн. ш. 22.82611° сх. д. / 48.92028; 22.82611Координати: 48°55′13″ пн. ш. 22°49′34″ сх. д. / 48.92028° пн. ш. 22.82611° сх. д. / 48.92028; 22.82611
Середня висота
над рівнем моря
574 м
Водойми річка Тишанка
Відстань до
обласного центру
85 км
Відстань до
районного центру
42 км
Найближча залізнична станція Луг
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 89032, с. Тихий, тел. 38-2-16
Карта
Тихий. Карта розташування: Україна
Тихий
Тихий
Тихий. Карта розташування: Закарпатська область
Тихий
Тихий
Мапа

Ти́хий — село в Україні, в Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Населення — 505 чол. Центр Тихівської сільської ради.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Безіменна, ліва притока Ужа.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване у 1588 році шолтисом. у той час тут мешкали 3 родини. Свою назву село здобуло від або від урочища, або від призвища шолтиса — Тихий.

У 1599 тут проживало 20 родин, у 1715 не менше 27 сімейств. Села мало свій млин.

Згідно з джерелами у селі у 1751 була церква св. Архангела Михаїла, яка була у занедбаному стані, а у 1887 взагалі згоріла. Н її місці за 5 років звели муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці. У нижній частині села стоїть капличка збудована у 1891 .

Тихівський сільський голова Циганин Іван Іванович десять разів був обраний на цю посаду, що є своєрідним рекордом на теренах Закарпатської області. Циганин І. І. 7 грудня 2012 р. відзначений Подякою Закарпатської обласної ради.[джерело?]

Уродженцем села є Гафіч Володимир Петрович — сержант Збройних сил України, загинув 2014 року під час російського вторгнення.

Поряд розташоване Лютнянське газове родовище.

Примітки[ред. | ред. код]