Гусний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гусний
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Великоберезнянський район
Рада Тихівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA21100170040066630
Основні дані
Засноване 1599[1]
Населення 86
Площа 11,2 км²
Густота населення 7,68 осіб/км²
Поштовий індекс 89031
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°56′34″ пн. ш. 22°51′08″ сх. д. / 48.94278° пн. ш. 22.85222° сх. д. / 48.94278; 22.85222Координати: 48°56′34″ пн. ш. 22°51′08″ сх. д. / 48.94278° пн. ш. 22.85222° сх. д. / 48.94278; 22.85222
Середня висота
над рівнем моря
722 м
Водойми річки Уж, Гусний
Відстань до
обласного центру
89,5 км
Відстань до
районного центру
46,6 км
Найближча залізнична станція Ужок
Відстань до
залізничної станції
5,8 км
Місцева влада
Адреса ради 89032, с. Тихий
Карта
Гусний. Карта розташування: Україна
Гусний
Гусний
Гусний. Карта розташування: Закарпатська область
Гусний
Гусний
Мапа

CMNS: Гусний у Вікісховищі

Гу́сний — село в Україні, у Закарпатській області, Великоберезнянському районі.

Географічні дані[ред. | ред. код]

Населення — 86 осіб станом на 2001 рік. Розташоване на лівій притоці Гусний річки Уж в гірській долині. Крайнє східне село Лемківщини.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення заснував шолтис з переселенцями на початку XVII століття на володіннях ужгородсько-невицької замкової домінії. Згідно з урбарієм 1697 року в Гусному проживала сім'я шолтиса, 5 залежних родин та 18 желярських сімей. У другій половині XVII століття село опустіло. Відновлення життя на поселенні відбулося на початку XVIII століття. У 1715 році в Гусному було взято на податковий облік 13 залежних селянських господарств, у тому числі 11 селянських та 2 желярські. В селі працював водяний млин.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 107 осіб, з яких 42 чоловіки та 65 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 84 особи.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Нині в центрі села стоїть дерев'яна церква і дзвіниця класичного бойківського стиля.

Миколаївська церква (дер.) 1655 р.

Класична бойківська церква стоїть на схилі високої гори і разом з дерев’яною дзвіницею утворює чарівний архітектурний ансамбль на тлі величної гірської панорами. У 1751 р. за пароха Михайла Гарандовича є запис про те, що церква, яка мала всі образи та три дзвони, розвалювалася, і вже приготували дерево на ремонт. Проте сама споруда перебувала в поганому стані, потребувала ремонтних робіт. Для їх виконання були підготовленні дерев'яні матеріали.

Шематизм 1915 р. датує церкву 1759 роком, але це, очевидно, рік ремонту. Форми церкви, збудованої з ялового дерева, прості й компактні. Бічні зруби мають по одному залому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Центральний, квадратний у плані зруб накрито могутнім восьмигранним барабаном під восьмисхилим шатром. Шатро увінчано глухим ліхтарем під маленьким конічним шатриком. Пам’ятку ідеально відреставрували в 1971 – 1972 роках. На жаль, кілька років тому церкву оббили бляхою. Тоді ж перемалювали чудовий іконостас 18 ст. Біля церкви стоїть традиційна верховинська дзвіниця – двоярусна споруда з широким опасанням і чотиригранним шатровим верхом.

За записом Дмитра Топольницького від 4 червня 1676 р., Тріод купив для с Сухого Василь Тастриг, а Євангеліє – сини Павла Касича для гуснянської церкви.

В 1930 році у церкві в селі Гусному священиком був Золтан Шолтес, який був відомим художником на Закарпатті (серед його робіт є зображення дерев'яної церкви в Гусному, у селі збереженні намальовані ним ікони).

Стоїть на схилі в оточенні дерев посеред села, на схід від потоку. Церква тризрубна триверха, зведена з ялинового дерева. Бічні зруби мають по одному злому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Центральний квадратний зруб накрито могутнім восьмигранним барабаном під восьмисхилим шатром. Опирається на кам'яний підмурівок. Немає жодних прибудов. Під опасанням стіни зберегли з відкритих брусів зрубів, над опасанням — оббиті бляхою. Вікна маленьких розмірів, у стінах бабинця їх взагалі нема. В інтер"єрі церкви іконостас з XVIII ст. Дзвіниця дерев'яна двоярусна маленька, розташовується з південного заходу від церкви, нижче по схилу.

Докладніше: Миколаївська церква (Гусний)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019. 
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. 

Література[ред. | ред. код]

Туристичні місця[ред. | ред. код]

- Дерев'яна церква була побудована у 1655 році

- річка Гусний

Посилання[ред. | ред. код]