Товстоногов Георгій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Товстоногов Георгій Олександрович
рос. Товстоногов Георгий Александрович
Ім'я при народженні Товстоногов Георгий Александрович
Народився 28 вересня 1915(1915-09-28)
Петроград (перейменований з 1914)
Помер 23 травня 1989(1989-05-23) (73 роки)
Ленінград
Поховання
Громадянство Росія РосіяСРСР СРСР
Місце проживання Тбілісі, Москва, Ленінград
Діяльність театральний режисер, педагог
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Мова творів російська[1]
Заклад ВДТ імені Товстоногова
Членство Берлінська академія мистецтв
Титул Народний артист СРСР (1957)
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Родичі сестра Натела Товстоногова, актриса
Брати, сестри  • Q13415775?
У шлюбі з 1-а Саломе Канчелі, 2-а Інна Кондратьєва
Діти три сини
Нагороди Лауреат Сталінських премій (1950, 1952), Ленінської премії (1958), Державних премій (1968, 1978).

Товстоногов Георгій Олександрович (рос. Товстоногов Георгий Александрович 28 сентября, 1915, Санкт-Петербург — 23 травня, 1989, Ленінград) — відомий російський театральний режисер і педагог. Починав як актор. Народний артист СРСР (1957). Доктор мистецтвознавства (1968). Лауреат Сталінських премій (1950, 1952), Ленінської премії (1958), Державних премій (1968, 1978). Почесний громадянин Тбілісі (1983).[2]

Дворянська родина[ред. | ред. код]

Походить з дворянської родини. Батько, Олександр Андрійович Товстоногов, інженер-залізничник, високопосадовець Міністерства залізниць Російської імперії. Мати — Тамара Папиташвилі, співачка, навчалась у Санкт-Петербурзькій консерваторії[3]Родина мешкала у Петербурзі на вулиці Фурштадській.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Родина перебралась на житло у Тбілісі, де було спокійніше після початку Першої світової війни. Дядя Георгія був актором, тому хлопець багато часу проводив у театрі. По закіченні школи Георгій влаштувався на навчання у Тбіліський залізничний інститут, де його батько обіймав там посаду завідувача кафедрою. Але захоплення театром переважило.

Тбіліський період[ред. | ред. код]

1931 року він розпочав театральну кар'єру як актор у Тбіліському театрі юних глядачів. 1933 року в цьому ж театрі Георгій Товстоногов створив першу власну виставу «Предложение» за твором Антона Чехова. Волаючи пов'язати власне життя із театром професійно, 1933 року перебрався у Москву, де влаштувався на режисерський факультет (московський ГИТИС). Власний замалий вік виправив, додавши собі два роки, тобто удав, що він 1913 р.н. Відтак довгий час роком народження режисера вважали 1913 р.

Зв'язку із Тбілісі не поривав, а шорічно переїздив туди, де у Тбіліському театрі юних глядачів ставив одну нову виставу.

1937 р. батько, дворянин Олександр Товстоногов, був арештований як «японський шпигун». Георгій Товстоногов, як син ворога народа і «японського шпигуна» був виключений зі студентів театрального інституту ГИТИСа, хоча був на четвертому курсі. Відновитися у інституті вдалося і Георгій Товстоногов отримав диплом. Відбув у Тбілісі, де з 1938 до 1946 року працював театральним режисером у драматичному театрі імені О. Грибоєдова. З 1939 р. розпочалась і його кар'єра театрального викладача.

Московський період[ред. | ред. код]

1946 року тридцятирічний режисер покинув Тбілісі і перебрався на працю у Москву. Працював театральним режисером Гастрольного реалістичного театра (1946—1948 рр.), Центрального дитячого театра (1946—1949 рр.), виїздив у місто Алма-Ату, де теж працював театральним режисером. 1949 року перебрався на працю у Ленінград.

Ленінградський період[ред. | ред. код]

Товстоногов був призначений на посаду театрального режисера у ВДТ у Ленінграді у лютому 1956 року. Театр перебував у занепаді і втрачав глядачів. Перед Товстоноговим стояло вдразу декілька складних завдань: зломити спротив тодішньої трупи, завоювати підтримку у самому театрі і майстерними засобами зробити театр популярним. Йому надали права скоротити штат акторів і він використав це право. Жах бути скороченим і залишитися без роботи спрацював, трупа почала рахуватися з новим керівником. Відбулося декілька нарад і режисер пояснював власні вимоги.

Аби привабити глядачів, Товстоногов почав ставити комедії («Шестой этаж» А. Жері, «Когда цветёт акация» Н. Винникова, «Безымянная звезда» М. Себастіану[4]…) На комедії пішов глядач, засіб спрацював, стан справ у театрі пожвавився. Але у режисера був інший намір і ця статегія почала реалізовуватися. 1957 року на російську переклали п'єсу «Лисиця і виноград» бразильського драматурга Гільєрме Фігейредо (1915—1997), котру ще не знали у театрах. Товстоногова привабила і давньогрецька тематика, і монологи головного персонажа (байкаря Езопа), і ясна мета п'єси — осуд рабства, прагнення свободи, здатність іти на жертви заради неї.

Перший показ нової вистави відбувся 23 березня 1957 року. Вистава з її афористичною мовою і філософським забарвленням (неглибоким, але зрозумілим для більшості) стала явищем у театральному житті Ленінграда. Трохи пізніше виставу «Езоп» (такою була її назва у театрі) навіть вважали одним із символів хрущовської відлиги. Водночас це започаткувало появу феномена «театра Товстоногова»[5]

Друковані твори (російською)[ред. | ред. код]

  • «Современность в современном театре. Беседы о режиссуре» (1962)
  • «О профессии режиссёра» (1965)
  • «Круг мыслей: Статьи. Режиссёрские комментарии. Записи репетиций» (1972)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Гордость нашего города // Мерія Тбілісі (рос.)
  3. Старосельская Н. Д., «Товстоногов», М., «Молодая гвардия», 2004
  4. Старосельская Н. Товстоногов. — М.: Молодая гвардия, 2004. — С. 141.
  5. Старосельская Н. Товстоногов. — М.: Молодая гвардия, 2004. — С. 152—153.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Русский драматический театр: Энциклопедия / Под общ. ред. М. И. Андреева, Н. Э. Звенигородской, А. В. Мартыновой и др.. — М.. — Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001. — С. 407. — 568 с. — ISBN 5-85270-167-X.
  • Старосельская Н. Д. Товстоногов. — М.: Молодая гвардия, 2004. — С. 16—17. — ISBN 5-235-02680-2.
  • Газета «Экран и сцена», статья «Он создал нас», сентябрь, 2015

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Товстоногов Георгій Олександрович