Токайдотю хідзакуріґе
Токайдотю хідзакуріґе (яп. 東海道中膝栗毛, とうかいどうちゅうひざくりげ, «Подорож дорогою Східного моря») — японський комедійний ілюстрований роман, написаний Дзіппенся Ікку протягом 1802—1809 років. Складається з 18 книг. Ілюстрації виготовлені самим Ікку. Перша частина називається «Подорож пішки дорогами цього світу» (浮世道中膝栗毛), друга частина — «Подорож пішки дорогою» (道中膝栗毛), третя частина — «Подорож дорогою Східного моря» (東海道中膝栗毛). Вважається найкращим твором Дзіппенся Ікку, зразком японської комедійної літератури.
Короткі відомості[ред. | ред. код]
«Подорож дорогою Східного моря» має форму пригодницького роману. В ньому розповідається про те, як мешканець міста Едо на ім'я Тотімен'я Ядзіробей і його товариш Кітахаті вирушають разом на захід по дорозі Токайдо, здійснюють паломництво до Святилища Ісе та відвідують Кіото й Осаку. Стосунки двох героїв роману нагадують ролі головного і другорядного актора в японському комедійному театрі кьоґен. Форма роману подібна до традиційного жанру порожньої літератури середньовіччя кана-дзосі.
«Подорож дорогою Східного моря» реалістично описує усі деталі пригод Ядзіробея та Кітахаті. Вона сповнена тогочасних японських жартів та анекдотів, і позбавлена витонченості японської літератури попередніх століть. В романі висміюються тогочасне японське суспільство, самурайські чиновники, митниці, заборони та соціальні табу. У передмові до четвертого видання роману Дзіппенся Ікку зазначав, що писав свій твір для широкого загалу, насамперед простого люду.
«Подорож дорогою Східного моря» знайшла своє продовження у другому романі Ікку «Подальша подорож пішки» (続膝栗毛), що був виданий 1822 року. В ньому описуно пригоди Ядзіробея та Кітахаті у Західній Японії: головні герої відвідують Святилише Компіра на острові Сікоку та Святилище Іцукусіма в Хіросімі, і повретаються до Едо пішки гірськими дорогами Тюсандо.
Роман Ікку мав велику популярність серед Японських читачів 19 — 20 століття. Під його впливом були написані різноманітні пригодницькі повісті, зокрема, «Подорож дорогами Заходу» (1870, 西洋道中膝栗毛). Сучасні японські письменники інколи звертаються до спадщини Ікку, називаючи власні твори «Подорожами» або «хідзакуріґе».
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.