Трансвааль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прапор Трансваалю

Трансвааль (афр. Transvaal, дослівно 'за Ваалем'), колишня провінція ПАР, досі іноді використовується як загальна назва для всього регіону, розташованого між річками Вааль і Лімпопо, тобто північного сходу країни. Площа 283,9 тис. км². В наш час[коли?] територія Трансваалю поділена між провінціями Мпумаланга, Лімпопо і Гаутенг, а також частково Північно-Західною провінцією. Спочатку це основна частина незалежної бурської Південно-Африканської Республіки (Республіки Трансвааль). Після Другої англо-бурської війни 1899—1902 років територія стає Трансваальською колонією, і однією із провінцій-засновників Південно-Африканського Союзу зі регіональною столицею Преторією.

Історія[ред. | ред. код]

Трансвааль був заселений предками сучасних жителів Південної Африки, койсанами, племенами залізної доби, предками сучасних бантумовних народів Південної Африки, такими, як басото, свазі, тсвана, педі, венда, а також трансваальські ндебеле, які заселили цю територію у середині 4 століття нашої ери.

Трансвааль на карті ПАР до 1994 (бантустани не показані)
Золоті копальні. Аеро-фото-зйомка зроблена Едуардом Спелтеріні у липні 1911

Колонізація Трансваалю європейцями відбулася в результаті так званого Великого Треку — переселення селян-бурів із захопленої англійцями Капської колонії. Після зіткнення з Мзіліказі, вождем племені Ндебеле, були засновані перші поселення під керівництвом Андріса Хенріка Потгітера. У 1848 південну частину Трансваалю зайняли поселенці Андріса Преторіуса. 17 січня 1852 британці визнали незалежність заснованої Преторіусом Південно-Африканської республіки.

У 1877 Британія приєднала Південноафриканську республіку під приводом «захисту» білих бурів від чорношкірих зулусів; заодно держава, за твердженнями британців, була врятована від фінансового краху. Після Першої англо-бурської війни 1880—1881 Трансвааль знову став незалежним.

У 1885 на Вітватерсранді відкриті величезні поклади золота, що призвело до швидкого зростання Йоганнесбурга й інших міст, а також притоку шукачів золота з-за кордону. Права цих людей, відомих як ойтландери, були серйозно обмежені законами Південно-Африканської республіки; саме це послугувало приводом оголошення Британією Другої англо-бурської війни 1899—1902. Після ряду успішних для бурів боїв британські війська здобули перемогу. Президент Трансваалю Поль Крюгер виїхав за кордон.

У 1900 Трансвааль став частиною Британської імперії, у 1910 увійшов до складу Південно-Африканського Союзу.

Після утворення Південно-Африканської Республіки і введення апартеїду на терені Трансваалю утворені кілька бантустанів, тобто територій, призначених для проживання чорношкірого населення. У Трансваалі знаходилися бантустани Лебоуа, Венда, Газанкулу, Кангване, Квандебеле і частково Бопутатсвана. Венда та Бопутатствана проголошені незалежними, що, однак, не було визнано жодним урядом, крім власного південноафриканського.

У Трансваалі перебувала Преторія, одна зі столиць ПАР; вона ж і була центром провінції. Економічний район Преторія-Вітватерсранд-Ференіхінг був і залишається головним центром південноафриканської економіки.

Після реорганізації адміністративного устрою країни у 1994 провінція Трансвааль припинила існування, проте ця назва досі широко поширена (так, Верховний Суд ПАР досі оперує цим поняттям).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Edgar Sanderson (1 November 2001). Great Britain in Africa: The History of Colonial Expansion. Simon Publications LLC. p. 149. ISBN 978-1-931541-31-2. Retrieved 10 September 2013.
  • "Census > 1991 > RSA > Variable Description > Person file > District code". Statistics South Africa – Nesstar WebView. Retrieved 18 August 2013.
  • "Mine Kills 2 Whites in South Africa : Toll at 13 in Blasts Attributed to Black Guerrilla Offensive". Los Angeles Times. Retrieved 18 August 2013.