Трикопці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Трикопці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростишівський
Рада/громада Шахворостівська сільська рада
Код КОАТУУ 1822588413
Облікова картка Трикопці 
Основні дані
Населення 55
Площа 0,279 км²
Густота населення 197,13 осіб/км²
Поштовий індекс 12535
Телефонний код +380 4130
Географічні дані
Географічні координати 50°14′11″ пн. ш. 29°04′17″ сх. д. / 50.23639° пн. ш. 29.07139° сх. д. / 50.23639; 29.07139Координати: 50°14′11″ пн. ш. 29°04′17″ сх. д. / 50.23639° пн. ш. 29.07139° сх. д. / 50.23639; 29.07139
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Місцева влада
Адреса ради 12535, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с.Шахворостівка , тел. 76-2-32
Карта
Трикопці. Карта розташування: Україна
Трикопці
Трикопці
Трикопці. Карта розташування: Житомирська область
Трикопці
Трикопці
Мапа

Трико́пці — село в Україні, в Коростишівському районі Житомирської області. Населення становить 55 осіб.

Походження назви[ред. | ред. код]

В етнографічних публікаціях українських вчених дослідників та етнографів Агатангела Кримського та Терещенко Софії, поняття Три Копці («Три Кіпці») — це види розподілу ланів між селами, які проводили пани, щоби розмежувати угіддя. Землю вимірювали селяни, за участі поміщиків, довгими палицями з відмітками, так прокладали «тясьму», а коли сходилися кордони угідь трьох сіл, то на цьому кутку закладали «три кіпці». Викопували яму, клали в неї або вугілля, або «печинину», або жужелицю, або в пляшці пшеницю, просо та інше. Після цього забивали дубового кілка та насипали три земляні купки. На той час ці купки, хоча трохи розсипалися, але були заввишки дорослій людині по шию. Між купками виростав величезний бур'ян, а їх верхів'я вигорали на сонці. Спираючись на сучасне розташування села, можна припустити, що такими селами були розташовані поряд Кулишівка, Шахворостівка, Розкидайлівка.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Попов П. М. Академік А. Ю. Кримський як дослідник народної поетичної творчості // Народна творчість та етнографія (далі — НТЕ). — Книга третя. Липень — вересень. — К., 1961. — С. 77 — 82;
  • Дей О. І. Фольклористична спадщина А. Ю. Кримського // Сторінки з історії української фольклористики. — К., 1975. — С. 200—219;
  • Борисенко В. К. Агатангел Кримський як фольклорист і етнограф // НТЕ. — No 3. — К., 1991. — С. 43 — 52;
  • Борисенко В. К. Агатангел Кримський — організатор і дослідник української етнології // Нариси з історії української етнології 1920 — 1930-х років. — К., 2002. — С. 22 — 26;
  • Гуць М. В. Подвижник на ниві науки й культури // Українська мова і література в школі. — No 7. — 1991. — С. 26 — 33; Гуць М. В. Знаменні календарні дні у час збирання врожаю в серпні (за архівними матеріалами А.Кримського) // Там само. — No 8. — 1991. — С. 71 — 73;
  • Гуць М. В. З архіву А.Кримського // Там само. — No 9. — 1991. — С. 50 — 53;
  • Денисенко Г. Г. Неодмінний секретар ВУАН (А. Ю. Кримський) //Репресоване краєзнавство (20 — 30-ті роки). — К., 1991. — С. 116—121.