Трихотіломанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трихотіломанія
Неповна втрата волосяного покриву голови у хворого на трихотіломанію.
Неповна втрата волосяного покриву голови у хворого на трихотіломанію.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F63.3
DiseasesDB 29681
MedlinePlus 001517
eMedicine derm/433 ped/2298
CMNS: Трихотіломанія на Вікісховищі

Трихотіломанія - виривання волосяного покриву на голові або інших частинах власного тіла. Зустрічається на тлі стресу або в осіб з неврівноваженою психікою. Серед дорослого населення в два рази частіше зустрічається у жінок. Може поєднуватися з трихофагією.

При трихотіломанії спостерігаються ділянки порідіння волосся або облисіння на волосистій частині голови, лобку, а також брів, вій, розташовані, як правило, симетрично. Ділянки облисіння можуть бути як поодинокими, так і множинними, шкіра на цих ділянках нормальна, гирла волосяних фолікулів чітко помітні. Як правило, хворі на трихотіломанію не фіксують увагу на своїх діях, а іноді навіть заперечують їх. Варіантом трихотіломанії є трихотемноманія - вибіркове висмикування сивого волосся при наявності сверблячки голови, що, як запевняють хворі, полегшує свербіж.

Вперше трихотіломанію було описано французьким дерматологом Ф. А. Аллопо в 1889 році. Дане захворювання спостерігається при неврозах, шизофренії, а також при органічних захворюваннях головного мозку. У розвитку трихотіломанії у дітей мають значення психічні травми.

Спеціальних методів лікування трихотіломанії не існує. Застосовують психотерапію і ліки, що використовуються при лікуванні депресій та неврозів. Такими медикаментами є різні групи антидепресантів, такі як ТЦА та СІЗЗС.

Останнім часом виявлено, що деякі люди, які страждають на трихотіломанію, мають пошкодження гена, з назвою SLITKR1. Якщо генна природа хвороби буде підтверджена, це дозволить розробити більш ефективні методи її лікування[1].

Примітки[ред.ред. код]