Психіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Психіка
Досліджується в психологія
Протилежне Фюсис

Психіка (від дав.-гр. ψυχή, «порив вітру, дихання, душа» та лат. суфікс -ic) — сукупність усього, притаманного людському розуму: сприняття (когніція) та поведінка, свідоме та несвідоме, процеси мислення, уваги тощо.[1] Це система явищ притаманна суб'єктивному внутрішньому світу не тільки людини, але і деяких вищих тварин.

Психіка є об'єктом вивчення психології як наукової дисципліни. Саме слово має довгу історію використання в психології та філософії, починаючи з давніх часів. Психіка, як явище, представляє одне з фундаментальних понять для розуміння природи людини з наукової точки зору.

З точки зору психології, психіка — суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в нервовій системі людини , на основі якого регулюється взаємодія людини з ​зовнішнім середовищем. Психіка - це функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність та реагувати на зовнішні подразники з метою адаптації, регуляції поведінки, втілення біологічної мети існування живого.

Існує ряд підходів до розуміння психіки. Зокрема прибічники когнітивно-поведінкового підходу часто визнають поняття психіки застарілим, надаючи перевагу слову "розум", "мозок".[2] В той час в інших підходах поняття психічного залишається актуальним до наших днів. Визначення психіки можуть також відрізнятись залежно від того, що науковець вкладає в це поняття, на приклад:

"Психіка – це продукт діяльності головного мозку."

"Психіка - це пильнування мозку в очікуванні на контакт.

"Психіка - це сукупність ментальних процесів та явищ."

Психічні явища мають чітке наукове підґрунтя та є реальними, об'єктивними. Тобто кожен психічний процес чи явище, що розглядається психологією, має свою фізіологію та фізичну, нейрофізіологічну, нейрохімічну природу.

Психічні явища[ред. | ред. код]

Весь спектр явищ психіки, що вивчаються психологічною наукою, охоплюють чотири їх групи: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості та масові явища психіки.[3]

Наведена вище класифікація психічних явищ за Немовим є однією з декількох подібних. Її відмінністю є остання четверта група, в ній вміщені явища, які мають місце лише в соціальних взаємодіях: мода, паніка, чутки, громадська думка.

Походження[ред. | ред. код]

Формальне визначення психіки, як об'єкту вивчення психологічної науки, залишається дискусійним, проте вчені в області психології сходяться на розумінні психіки як продукту дільності нервової системи або функнції нервової системи людини.[4] Відповідним висновком є розуміння питання походження психіки як закономірного наслідку розвитку нервової системи еволюційним шляхом. Психіка виникла й розвинулася у вищих тварин у процесі біологічної еволюції у зв'язку з розвитком нервової системи, що регулює відносини організму з середовищем. Розуміння психіки як душі вважається застарілим та корінням сягає в античні часи. Ненаукові погляди на питання походження людини висувають свої міркування щодо походження психіки. Проте такі дискусії вважаються поза межами психології як наукової дисципліни.

Функції психіки[ред. | ред. код]

Психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції.

Когнітивна функція виявляється в активізації всіх пізнавальних процесів при виконанні виробничого завдання. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій, використовує засвоєні знання, навички і вміння, прогнозує можливі ситуації, вдосконалює способи діяльності.

Регулятивна функція психіки в процесі праці реалізується в станах оптимальної мобілізації резервних можливостей працівника, необхідному рівні його активності, концентрації і спрямуванні пізнавальних процесів та вольових зусиль на досягнення поставленої мети.

Мотиваційна функція психіки пов'язана зі спонуканням працівника до активності та підтримання останньої на певному рівні.

Комунікативна функція психіки в процесі праці реалізується у спілкуванні працівників, яке є основою міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Amoroso, Richard; Gianni, Albertini; Kauffman, Louis; Peter, Rowlands (2018). Unified Field Mechanics II: Formulations And Empirical Tests – Proceedings Of The Xth Symposium Honoring Noted French Mathematical Physicist Jean-pierre Vigier. Singapore. World Scientific. с. 601. ISBN 978-981-323-203-7..  {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  2. Mind | Definition of Mind by Lexico. web.archive.org. 1 січня 2020. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 30 жовтня 2022. 
  3. Немов Р. С. Психология : словарь-справочник. — М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. — Т. 2. — С. 134.
  4. Е.Н. Вайнер (2001). Валеологія. Видавництво «Наука». с. Розділ "Психіка та її компоненти". ISBN 5-02-013095-8. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]