Троїцьке (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Троїцьке
Troicke gerb.gif Troicke prapor.gif
Герб Троїцького Прапор Троїцького
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Троїцький район
Рада Троїцька селищна рада
Код КОАТУУ: 4425455100
Основні дані
Засноване 1740
Статус з 1957 року
Площа 127 км²
Населення 7445 (01.01.2018)[1]
Густота 58.6 осіб/км²
Поштовий індекс 92102
Телефонний код +380 6456
Географічні координати 49°54′17″ пн. ш. 38°18′06″ сх. д. / 49.90472° пн. ш. 38.30167° сх. д. / 49.90472; 38.30167Координати: 49°54′17″ пн. ш. 38°18′06″ сх. д. / 49.90472° пн. ш. 38.30167° сх. д. / 49.90472; 38.30167
Висота над рівнем моря 118 м
Водойма р. Уразова
Відстань
Найближча залізнична станція: Лантратівка
До станції: 2 км
До обл. центру:
 - залізницею: 209 км
 - автошляхами: 220 км
Селищна влада
Адреса 92100, Луганська область, Троїцький район, смт Троїцьке, вул. Центральна, 69
Карта
Троїцьке. Карта розташування: Україна
Троїцьке
Троїцьке
Троїцьке. Карта розташування: Луганська область
Троїцьке
Троїцьке

Commons-logo.svg Троїцьке у Вікісховищі

Тро́їцьке (Кальнівка — 1740 р., Новотроїцьке — 1815 р., Троїцьке — 1897 р.) — селище міського типу на Слобожанщині, в північно-західній частині Луганської області, районний центр.

Історія[ред. | ред. код]

Початкова назва — хутір Микитин, яка походить від імені першопоселенця. Згодом, на хутір переїхали зі слободи Уразової жити 5 сімей, які походили від спільного предка Калини. Усі члени цих родин носили прізвиська Кальні. Звідси пішла нова назва хутора — Кальнівка (Калинівка).

У 1815 р. на хуторі зведено церкву св. Трійці (через пʼять років її замінили камʼяною). Від назви церкви виникла нова назва хутора — слобода Новотроїцька.

Землі, на яких виникло поселення належали князю Олександру Голіцину. У 1808 р. він запропонував мешканцям викупити землю. Оскільки власних коштів було мало, то довелось брати кредит у Державному банку і потім протягом тривалого часу виплачувати його. У звʼязку з цим багато кальнівців були змушені виїжджати на заробітки (чумакування), у першу чергу на Дон. У 1831-33 рр. та 1846-47 рр. Новотроїцьку слободу вразила сильна посуха. Селяни настільки збідніли, що відмовились платити оброчні до банку й вислали ходоків до Петербурга із проханням про звільнення від платежу. Та з'ясувалось, що вони вже внесли всю належну суму. Тож за розпорядженням палати державного майна від 2 вересня 1848 р. мешканці слободи віднесені до категорії державних селян.

У 1844 р. у Кальнівці відкрився перший навчальний заклад — т. зв. громадське училище, першими учителями у якому були Андріян Шовський та Йоан Єфимовський. Протягом 1853—1859 рр. школа не працювала. У відновленому навчальному закладі учителями були священики Павло Путілін та Яків Васильєв.

У 1912 році Троїцька слобода отримала земську лікарню на 12 ліжок і приватну аптеку.

9 травня 1926 р. Троїцька слобода, населена переважно українцями, у складі Валуйського повіту Воронезької губернії увійшла до Купʼянської округи Української РСР. Село стало центром Троїцького району.

Село Циганівка (є частиною сучасного Троїцького) постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 150 людей[2].

Під час Другої світової війни загинуло 495 мешканців села.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1959 1970 1979 1989 2001 2013
5.348 7.112 7.492 8.326 8.488 7.503

Персоналії[ред. | ред. код]

У смт народився український композитор Аєдоницький Павло Кузьмович.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]