Троїцьке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Троїцьке (смт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Троїцьке
Герб Троїцького Прапор Троїцького
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сватівський район
Рада Троїцька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1740
Статус із 2024 року
Площа 127 км²
Населення 7445 (01.01.2018)[1]
Густота 58.6 осіб/км²;
Поштовий індекс 92102
Телефонний код +380 6456
Географічні координати 49°54′17″ пн. ш. 38°18′06″ сх. д. / 49.90472° пн. ш. 38.30167° сх. д. / 49.90472; 38.30167Координати: 49°54′17″ пн. ш. 38°18′06″ сх. д. / 49.90472° пн. ш. 38.30167° сх. д. / 49.90472; 38.30167
Висота над рівнем моря 118 м
Водойма р. Уразова


Відстань
Найближча залізнична станція: Лантратівка
До станції: 2 км
До обл. центру:
 - залізницею: 209 км
 - автошляхами: 220 км
Селищна влада
Адреса 92100, Луганська область, Троїцький район, смт Троїцьке, вул. Центральна, 69
Карта
Троїцьке. Карта розташування: Україна
Троїцьке
Троїцьке
Троїцьке. Карта розташування: Луганська область
Троїцьке
Троїцьке
Мапа

Троїцьке у Вікісховищі

Тро́їцьке (до 1815 — Кальнівка, в 1815—1897 роках — Новотроїцьке) — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Сватівського району Луганської області.

Історія[ред. | ред. код]

Початкова назва — хутір Микитин, яка походить від імені першопоселенця. Згодом, на хутір переїхали зі слободи Уразової жити 5 сімей, які походили від спільного предка Калини. Усі члени цих родин носили прізвиська Кальні. Звідси пішла нова назва хутора — Кальнівка (Калинівка).

У 1815 році на хуторі зведено церкву св. Трійці (через п'ять років її замінили кам'яною). Від назви церкви виникла нова назва хутора — слобода Новотроїцька.

Землі, на яких виникло поселення належали князю Олександру Голіцину. У 1808 році він запропонував мешканцям викупити землю. Оскільки власних коштів було мало, то довелось брати кредит у Державному банку і потім протягом тривалого часу виплачувати його. Через це багато кальнівців були змушені виїжджати на заробітки (чумакування), у першу чергу на Дон. У 1831—1833 та 1846—1847 роках Новотроїцьку слободу вразила сильна посуха. Селяни настільки збідніли, що відмовились платити оброчні до банку й вислали ходоків до Петербурга із проханням про звільнення від платежу. Та з'ясувалось, що вони вже внесли всю належну суму. Тож за розпорядженням палати державного майна від 2 вересня 1848 р. мешканці слободи віднесені до категорії державних селян.

1844 року у Кальнівці відкрився перший навчальний заклад — так зване громадське училище, першими учителями у якому були Андріян Шовський та Йоан Єфимовський. Протягом 1853—1859 років школа не працювала. У відновленому навчальному закладі учителями були священники Павло Путілін та Яків Васильєв.

У 1912 році Троїцька слобода отримала земську лікарню на 12 ліжок і приватну аптеку.

9 травня 1926 року Троїцька слобода, населена переважно українцями, у складі Валуйського повіту Воронізької губернії увійшла до складу Куп'янської округи Української РСР. Село стало центром Троїцького району.

Село Циганівка (є частиною сучасного Троїцького) постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 150 осіб[2].

Під час другої світової війни загинуло 495 мешканців села.

На початку березня 2022 року, під час російського вторгнення селище було тимчасово окуповано російськими військами.

Освіта та культура[ред. | ред. код]

З 2016 року працює Троїцький історико-краєзнавчий музей «Витоки»[3].

ЗМІ[ред. | ред. код]

Троїцьке.City — міське інтернет-видання, запущене влітку 2018 року колективом газети «Сельская новь» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або»[4].

Населення[ред. | ред. код]

Населення
1939 1959 1970 1979 1989 2001 2013
3724[5] 5348[6] 7112[7] 7492[8] 8326[9] 8488 7503

Відомі люди[ред. | ред. код]

У смт народився український композитор Павло Аєдоницький та український художник Богдан Єрмаков.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року, Київ-2018 (pdf)
  2. Мартиролог. Луганська, ст. 692—695. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 25 травня 2016. 
  3. Троїцький історико-краєзнавчий музей «Витоки»
  4. Хто ми і навіщо створили сайт Троїцьке.City. Троїцьке.City (укр.). Процитовано 17 січня 2020. 
  5. Всерадянський перепис населения 1939 року
  6. Всерадянський перепис населения 1959 року
  7. Всерадянський перепис населения 1970 року
  8. Всерадянський перепис населения 1979 року
  9. Всерадянський перепис населения 1989 року

Посилання[ред. | ред. код]