Тріада (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Тріа́да (грец. Τριάδος — троїстість) — філософський термін, яким позначають ідею про троїстість розвитку мислення (буття).

Поняття «тріада» вперше вжив Платон. Термін використовували і неоплатоніки, але особливість ідеї найбільш повно розкрито в філософії Гегеля. Він вважав, що розвиток відбувається в три етапи.

  • Теза — вихідний момент.
  • Антитеза — заперечення тези, і перетворення її на свою протилежність.
  • Синтез — в свою чергу заперечує антитезу, будучи вихідним моментом подальшого розвитку мислення. Об'єднує в собі характеристики двох попередніх ступенів і відображає їх на більш високому рівні.

Діалектичний матеріалізм використовував зміст тріади для характеристики процесу розвитку, існувало вчення про діалектичні заперечення (закон заперечення заперечення).

Джерела[ред.ред. код]

  • М. Булатов. Тріада // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — С. 648. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Философский словарь. Под редакцией И. Т. Фролова. — М., издательство политической литературы, 1980, с.375. (рос.)