Турун мідний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Турун мідний

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Родина: Турунові (Carabidae)
Рід: Poecilus
Вид: Турун мідний
Poecilus cupreus
Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Poecilus cupreus
Віківиди: Poecilus cupreus
NCBI: 270614

Турун мідний[1] (Poecilus cupreus) — вид твердокрилих комах родини турунових (Carabidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений в Європі та Північній Азії, на Кавказі, у Малій та Середній Азії до Західного Сибіру. Північною межею ареалу є південь Норвегії, центральна Швеція та Фінляндія. На Британських островах вони зустрічаються лише на острові Уайт. Вони живуть у вологих місцях, таких як вологі узлісся, вологі луки та суглинні поля з малою рослинністю, їх можна знайти під камінням або деревом. Зазвичай вони поширені, але рідко зустрічаються на великих висотах.

Опис[ред. | ред. код]

Жуки досягають довжини тіла від 9 до 13 міліметрів. Вони мають чорний колір тіла і дуже різноманітне забарвлення надкрил, зазвичай з червонуватим, бронзовим, зеленим, синім або фіолетовим металевим блиском. Голова, переднеспинка і її розширений бічний край щільні і сильно структуровані з крапками. Основа переднеспинки плямистіша, ніж у подібного виду Poecilus versicolor. Ноги зазвичай чорного, рідше коричневого або іржаво-червоного кольору. На внутрішній стороні гомілок задніх ніг тварини мають ряд із 8–10 тонких щетинок. Poecilus versicolor має лише від п'яти до восьми щетинок, які також густіші та коротші. Перші три сегменти вусиків мають кіль, причому перші два сегменти світліші за інші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — с. 112

Посилання[ред. | ред. код]