Тікей

**Тікей**
Тікей
	Карта;
Географія
	14°57′ пд. ш. 144°33′ зх. д. / 14.95° пд. ш. 144.55° зх. д.
Акваторія	Тихий океан
Група островів	Кінг-Джордж (острови)
Площа	4 км²
Довжина	3,9 км
Ширина	1,7 км
Країна
	Франція
Адм. одиниця	Takaroad
Населення	0 осіб ;
Відкрито	18 травня 1722
	Тікей Тікей (Франція)
	Тікей у Вікісховищі

Тікей, також відомий як Ману^[1], Тікай і Тіку — острів у групі Туамоту у Французькій Полінезії. Тікей — це не типовий атол Туамоту, а окремий острів. Він завдовжки 3,9 км, завширшки 1,6 км, площа суходолу становить 4 км². Найвища точка острова досягає 3 м над рівнем моря^[2]

Географічно Тікей є частиною підгрупи островів Кінг-Джордж (Îles du Roi Georges), до якої входять Ахе, Маніхі, Такапото, Такароа і Тікей.

Тікей незаселений. Раніше люди проживали на острові й головне село називалося Терепорепо. Найближча земля — атол Такапото, лежить за 73 км на північний захід. Острів Тікей малодосліджений.

Історія

Першим зареєстрованим європейцем, який прибув до Тікей, був голландський мореплавець Якоб Роггевен 18 травня 1722 року. Він назвав цей острів «Карлсхофф».

Російський мореплавець Отто фон Коцебу досяг Тікея у 1816 році. Він назвав його «Романзов», на честь головного спонсора його експедиції.

Адміністрація

Тікеї належить до комуни Такароа, яка складається з острова Такароа, острова Тікеї та атолу Такапото.

Примітки

↑ Young, J.L. (1889). Names of the Paumotu Islands, with the old names so far as they are known. The Journal of the Polynesian Society. 8 (4): 264—268. Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 21 вересня 2014. [Архівовано 2012-02-10 у Wayback Machine.]
↑ Dahl, prepared by the International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, Commission on National Parks and Protected Areas ; in collaboration with the United Nations Environment Programme; based on the work of Arthur Lyon (1986). Review of the protected areas system in Oceania (вид. Sept. 1986.). Gland, Switzerland: IUCN. с. 203. ISBN 2880325099.

Посилання

Список атолів (фр.)

[1] Young, J.L. (1889). Names of the Paumotu Islands, with the old names so far as they are known. The Journal of the Polynesian Society. 8 (4): 264—268. Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 21 вересня 2014. [Архівовано 2012-02-10 у Wayback Machine.]

[2] Dahl, prepared by the International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, Commission on National Parks and Protected Areas ; in collaboration with the United Nations Environment Programme; based on the work of Arthur Lyon (1986). Review of the protected areas system in Oceania (вид. Sept. 1986.). Gland, Switzerland: IUCN. с. 203. ISBN 2880325099.

[1]

[2]