Французька Полінезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Французька Полінезія
фр. Polynésie française
таїт. Pōrīnetia farāni

Overseas collectivity flag Герб
Девіз: "Tahiti Nui Mare'are'a"
Liberté, Égalité, Fraternité
(Воля, рівність, братерство)
Гімн: Марсельєза
Розташування Французької Полінезії
Столиця
(та найбільше місто)
Папеете
17°32′ пд. ш. 149°33′ зх. д.country H G O
Офіційні мови Французька, таїтянська
Форма правління Залежна територія,
протекторат Франції
з 1842 року
 - Президент Франції Еммануель Макрон
 - Президент Фр. Полінезії
Едуар Фріч
 - Верховний комісар Ліонель Беффре
Заморська територія Франції з 1946 року 
 - Заморська спільнота з 28 березня 2003 
 - Адміністративна автономія з 27 лютого 2004 
Площа
 - Загалом 4 167 км² (173-тя)
 - Внутр. води 12 %
Населення
 - оцінка 2016  0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,»285 735 осіб[1] (181-ше)
 - перепис 2012  0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,»268 270 осіб[2] (177-ме)
 - Густота 76 осіб/км² (130-тя)
ВВП (ПКС) 2014 р., оцінка
 - Повний 5,623 млрд. USD (не входить)
 - На душу населення 20 098 USD1 (не входить)
ІЛР (n/a) n/a (n/a) (n/a)
Валюта Французький тихоокеанський франк (XPF)
Часовий пояс UTC-10, UTC-9:30, UTC-9, без літнього часу
Домен .pf
Телефонний код +689
Французький фрегат Floréal а лагуні Бора-Бора.

Французька Полінезія (фр. Polynésie française, таїт. Pōrīnetia farāni) — заморська спільнота (collectivité d'outre-mer) Франції, складова країна і найбільша (за площею акваторії) її заморська адміністративна одиниця, знаходиться в центрі південної частини Тихого океану. Межує на північному заході з Республікою Кірибаті, на заході — з Островами Кука (Нова Зеландія), на південному сході з Піткерном (Брит).


Географія[ред. | ред. код]

Складається з кількох груп полінезійських островів (Туамоту, Тубуаї, Товариства, Маркізькі острови, Росіян, Раєвського, Гамб'є та ін.), загалом більш ніж 130 островів переважно коралового чи вулканічного походження, найвідоміший з яких — Таїті в архіпелазі Товариства, це також найбільш населений острів і місце розташування адміністративного центру території (місто Папеете). Хоча формально і не входячи до складу території, острів Кліппертон підпорядковувався уряду Французької Полінезії до 2007 року. ВЕЗ спільноти становить близько 4, 8 мільйонів км².

Основні відстані (від Папеете):

Клімат[ред. | ред. код]

У центрі Французької Полінезії тропічний вологий клімат, на півдні — субтропічний вологий, на півночі — субекваторіальний. Температура протягом року майже не змінюється дотримуючись позначки близько 26-27 °C. Температура води протягом року також близько 26°.

Історія[ред. | ред. код]

Першим відкритим європейцями островом був Пука-Пука в архіпелазі Туамоту (Магеллан, 1521). Маркізькі острови були відкриті в 1595 році Менданією, Таїті — в 1606 році Валлісом, Тубуаї — в 1777 році Джеймсом Куком, Гамб'є — в 1797 Уїлсоном. В 1842 році Франція взяла під свій протекторат Таїті, острови Суспільства, Туамоту, Тубуаї і Маркізькі острови. 29 червня 1880 р. останній правитель Таїті Помар V дозволяє Франції встановити колоніальне правління в обмін на довічне утримання себе та своєї сім'ї з урахуванням його королівського сану. Його рішення підтримали підлеглі. Торгова палата була створена одразу ж, сільськогосподарська у 1884 році. У 1887 році до колоній Франції додаються острови Гамб'є. У Тубуаї в 1867 році до колоній доєднуються  атоли Рапа, в 1900 Раруту, в 1901 році Ріматара. Колонія спільних атолів отримала назву «Французька володіння в Океанії» (фр. Établissements français de l'Océanie) EFO). До 1894 року колоніями керували військові французького флоту, з 1896 року губернатором, який був представником Республіка Франція. Папеете отримав статус муніципалітету в 1890 році. У 1911 році почався видобуток фосфатів на атолі Макатеа (Туамоту), який продовжувався французькою компанія до 1966 року. У Першу світову війну бл. 1000 остров'ян приймали участь в бойових діях у Європі на боці Франції. В роки Другої світової полінезійці прийняли рішення стати на бік Вільної Франції, та був створений комітет підтримки. З 1942 по 1945 рік  на островах Бора-Бора розміщувалися військові бази США (близько 5000 солдатів).

В 1946 році Французькі володіння в Океанії отримала статус заморської території Франції, але до 1957 року продовжували використовувати стару назву закріплену за островами[3]. З 2004 року — це заморська спільнота Франції.

Разом із проектом Floating Island Project планується створити пілотний проект одного плавучого острова і, якщо проект буде вдалим, подальшого створення островів де має бути розташовано 300 будинків для місцевих жителів. Утворення матиме власний уряд, а місцевими грошима стане криптовалюта Varyon.[4]

Походження[ред. | ред. код]

Острови Французької Полінезії виникли в результаті вулканічних вивержень. Цим пояснюється різноманіття і краса пейзажів, незвичні форми скель та островів, колір піску, який може бути білосніжним, жовтим, помаранчевим і навіть чорним. Острови Французької Полінезії не схожі один на одного, майже всі оточені атолами, що робить воду дуже блакитною і спокійною.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення за переписом 2007 року становила &&&&&&&&&0259596.&&&&&0259 596 осіб[5]. Етнічний склад: полінезійці 78 %, китайці 12 %, місцеві французи (в основному франко-полінезійські метиси — Demis) 6 %, французи 4 %. Офіційні мови: французька (61.1 %) і таїтянська (31.4 %) — по перепису 2002 року. Релігії: протестанти 54 %, католики 30 %, інші 10 %, атеїсти 6 %.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ Французької Полінезії має два рівня і складається з 5 адміністративних підрозділів, які, в свою чергу, поділені на 48 комун.

Політичний устрій[ред. | ред. код]

Влада Франції представлена верховним комісаром, який призначається на цей пост президентом Франції. Виконавча влада — Рада міністрів спільноти. Місцевий парламент — Асамблея спільноти складається з 57 депутатів, що обираються строком на п'ять років. Жителі території також обирають одного сенатора Франції та двох членів парламенту Франції. Політичні партії: Альянс «Наш Дім» (27 місць в Асамблеї), Союз за демократію (20 місць), Народний Рух за Республіку Полінезія (10 місць).

Економіка[ред. | ред. код]

Основна галузь економіки — обслуговування туристів (близько четвертини ВВП). Також розвинені видобуток перлів і рибальство.

В сільському господарстві культивуются кокоси, ваніль, овочі, фрукти, кава. Присутнє тваринництво (на островах Туамоту традиційно розводять собак на м'ясо).

Експортні товари — перли, кокоси, ваніль, акуляче м'ясо.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

У Французькій Полінезії практично немає небезпечних звірів і комах на відміну від Австралії. Високий рівень охорони здоров'я.

Основні курорти Французької Полінезії[ред. | ред. код]

  • Підвітряні острови: Таїті (Tahiti), Бора-Бора (Bora Bora), Муреа (Муреа), Раіатеа (Райат), Тахаа (Taha'a), Хуахіне (Huahine),
  • Архіпелаг Туамоту: Маніхі (Manihi), Рангіроа (Rangiroa), Тікехау (Tikehau),
  • Маркізькі острови: Нуку-Хіва (Nuku Hiva), Хіва-Оа (Hiva'oa).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Total Population - Both Sexes. World Population Prospects, the 2015 Revision. Департамент з економічних і соціальних питань ООН, Population Division, Population Estimates and Projections Section. July 2015. Процитовано 1 June 2016. 
  2. Population des communes de Polynésie française. INSEE. Процитовано 13 October 2013. 
  3. Tamatoa Bambridge, La terre dans l'archipel des îles Australes: Etude du pluralisme juridique et culturel en matière foncière, Au vent des îles, 2009, 414 p. ISBN 978-2-9156-5441-7(фр.)
  4. У Тихому океані може з’явитися острівна держава із власним урядом і криптовалютою. Tokar.ua (uk-UA). 2018-05-25. Процитовано 2018-11-30. 
  5. (фр.) Institut Statistique de Polynésie Française (ISPF). Recensement de la population 2007 (PDF). Процитовано 2007-12-02.