Французька Полінезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Французька Полінезія
Polynésie française (франц.), Pōrīnetia Farāni (таїт.)

Overseas collectivity flag Герб
Девіз: "Tahiti Nui Mare'are'a"
Liberté, Égalité, Fraternité
(Воля, рівність, братерство)
Гімн: Марсельєза
Розташування Французької Полінезії
Столиця
(та найбільше місто)
Папеете
17°32′ пд. ш. 149°33′ зх. д.country H G O
Офіційні мови Французька, таїтянська
Форма правління Залежна територія,
протекторат Франції
з 1842 року
 - Президент Франції Еммануель Макрон
 - Президент Фр. Полінезії
Едуар Фріч
 - Верховний комісар Ліонель Беффре
Заморська територія Франції з 1946 року 
 - Заморська спільнота з 28 березня 2003 
 - Адміністративна автономія з 27 лютого 2004 
Площа
 - Загалом 4 167 км² (173-тя)
 - Внутр. води 12 %
Населення
 - оцінка 2016 р. 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,»285 735 осіб[1] (181-ше)
 - перепис 2012 р. 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «,»268 270 осіб[2] (177-ме)
 - Густота 76 осіб/км² (130-тя)
ВВП (ПКС) 2014 р., оцінка
 - Повний 5,623 млрд. USD (не входить)
 - На душу населення 20 098 USD1 (не входить)
ІЛР (n/a) n/a (n/a) (n/a)
Валюта Французький тихоокеанський франк (XPF)
Часовий пояс UTC-10, UTC-9:30, UTC-9, без літнього часу
Домен .pf
Телефонний код +689
Французький фрегат Floréal а лагуні Бора-Бора.

Французька Полінезія (фр. Polynésie française, таїтянська: Pōrīnetia Farāni) — заморська спільнота (collectivité d'outre-mer) Франції, складова країна і найбільша (за площею акваторії) її заморська адміністративна одиниця, знаходиться в центрі південної частини Тихого океану. Межує на північному заході з Республікою Кірибаті, на заході — з Островами Кука (Нова Зеландія), на південному сході з Піткерном (Брит).


Географія[ред. | ред. код]

Складається з кількох груп полінезійських островів (Туамоту, Тубуаї, Товариства, Маркізькі острови, Росіян, Раєвського, Гамб'є та ін.), загалом більш ніж 130 островів переважно коралового чи вулканічного походження, найвідоміший з яких — Таїті в архіпелазі Товариства, це також найбільш населений острів і місце розташування адміністративного центру території (місто Папеете). Хоча формально і не входячи до складу території, острів Кліппертон підпорядковувався уряду Французької Полінезії до 2007 року. ВЕЗ спільноти становить близько 4, 8 мільйонів км².

Основні відстані (від Папеете):

Клімат[ред. | ред. код]

У центрі Французької Полінезії тропічний вологий клімат, на півдні — субтропічний вологий, на півночі — субекваторіальний. Температура протягом року майже не змінюється дотримуючись позначки близько 26-27 °C. Температура води протягом року також близько 26°.

Історія[ред. | ред. код]

Першим відкритим європейцями островом був Пука-Пука в архіпелазі Туамоту (Магеллан, 1521). Маркізькі острови були відкриті в 1595 році Менданією, Таїті — в 1606 році Валлісом, Тубуаї — в 1777 році Джеймсом Куком, Гамб'є — в 1797 Уїлсоном. В 1842 році Франція взяла під свій протекторат Таїті, острови Суспільства, Туамоту, Тубуаї і Маркізькі острови. 29 червня 1880 р. останній правитель Таїті Помар V дозволяє Франції встановити колоніальне правління в обмін на довічне утримання себе та своєї сім'ї з урахуванням його королівського сану. Його рішення підтримали підлеглі. Торгова палата була створена одразу ж, сільськогосподарська у 1884 році. У 1887 році до колоній Франції додаються острови Гамб'є. У Тубуаї в 1867 році до колоній доєднуються  атоли Рапа, в 1900 Раруту, в 1901 році Ріматара. Колонія спільних атолів отримала назву «Французька володіння в Океанії» (фр. Établissements français de l'Océanie) EFO). До 1894 року колоніями керували військові французького флоту, з 1896 року губернатором, який був представником Республіка Франція. Папеете отримав статус муніципалітету в 1890 році. У 1911 році почався видобуток фосфатів на атолі Макатеа (Туамоту), який продовжувався французькою компанія до 1966 року. У Першу світову війну бл. 1000 остров'ян приймали участь в бойових діях у Європі на боці Франції. В роки Другої світової полінезійці прийняли рішення стати на бік Вільної Франції, та був створений комітет підтримки. З 1942 по 1945 рік  на островах Бора-Бора розміщувалися військові бази США (близько 5000 солдатів).

В 1946 році Французькі володіння в Океанії отримала статус заморської території Франції, але до 1957 року продовжували використовувати стару назву закріплену за островами[3]. З 2004 року — це заморська спільнота Франції.

Походження[ред. | ред. код]

Острови Французької Полінезії виникли в результаті вулканічних вивержень. Цим пояснюється різноманіття і краса пейзажів, незвичні форми скель та островів, колір піску, який може бути білосніжним, жовтим, помаранчевим і навіть чорним. Острови Французької Полінезії не схожі один на одного, майже всі оточені атолами, що робить воду дуже блакитною і спокійною.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення за переписом 2007 року становила &&&&&&&&&0259596.&&&&&0259 596 осіб[4]. Етнічний склад: полінезійці 78 %, китайці 12 %, місцеві французи (в основному франко-полінезійські метиси — Demis) 6 %, французи 4 %. Офіційні мови: французька (61.1 %) і таїтянська (31.4 %) — по перепису 2002 року. Релігії: протестанти 54 %, католики 30 %, інші 10 %, атеїсти 6 %.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ Французької Полінезії має два рівня і складається з 5 адміністративних підрозділів, які, в свою чергу, поділені на 48 комун.

Політичний устрій[ред. | ред. код]

Влада Франції представлена верховним комісаром, який призначається на цей пост президентом Франції. Виконавча влада — Рада міністрів спільноти. Місцевий парламент — Асамблея спільноти складається з 57 депутатів, що обираються строком на п'ять років. Жителі території також обирають одного сенатора Франції та двох членів парламенту Франції. Політичні партії: Альянс «Наш Дім» (27 місць в Асамблеї), Союз за демократію (20 місць), Народний Рух за Республіку Полінезія (10 місць).

Економіка[ред. | ред. код]

Основна галузь економіки — обслуговування туристів (близько четвертини ВВП). Також розвинені видобуток перлів і рибальство.

В сільському господарстві культивуются кокоси, ваніль, овочі, фрукти, кава. Присутнє тваринництво (на островах Туамоту традиційно розводять собак на м'ясо).

Експортні товари — перли, кокоси, ваніль, акуляче м'ясо.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

У Французькій Полінезії практично немає небезпечних звірів і комах на відміну від Австралії. Високий рівень охорони здоров'я.

Основні курорти Французької Полінезії[ред. | ред. код]

  • Підвітряні острови: Таїті (Tahiti), Бора-Бора (Bora Bora), Муреа (Муреа), Раіатеа (Райат), Тахаа (Taha'a), Хуахіне (Huahine),
  • Архіпелаг Туамоту: Маніхі (Manihi), Рангіроа (Rangiroa), Тікехау (Tikehau),
  • Маркізькі острови: Нуку-Хіва (Nuku Hiva), Хіва-Оа (Hiva'oa).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Total Population - Both Sexes. World Population Prospects, the 2015 Revision. Департамент з економічних і соціальних питань ООН, Population Division, Population Estimates and Projections Section. July 2015. Процитовано 1 June 2016. 
  2. Population des communes de Polynésie française. INSEE. Процитовано 13 October 2013. 
  3. Tamatoa Bambridge, La terre dans l'archipel des îles Australes: Etude du pluralisme juridique et culturel en matière foncière, Au vent des îles, 2009, 414 p. ISBN 978-2-9156-5441-7(фр.)
  4. (фр.) Institut Statistique de Polynésie Française (ISPF). Recensement de la population 2007 (PDF). Процитовано 2007-12-02.