Маніхі
| Манігі | |
|---|---|
| (фр. Manihi) | |
 | |
| Географія | |
| 14°27′ пд. ш. 146°04′ зх. д. / 14.450° пд. ш. 146.067° зх. д.Координати: 14°27′ пд. ш. 146°04′ зх. д. / 14.450° пд. ш. 146.067° зх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан |
| Група островів | Кінг-Джордж |
| Площа | 160 км² |
| Найвища точка | 9 ± 0 м |
| Країна | |
.svg){kind=small} Франція | |
| Адм. одиниця | Манігіd |
| Населення |
|
| Відкрито | 10 квітня 1616 |
  Манігі Манігі (Французька Полінезія) | |
 | |
 Маніхі у Вікісховищі | |
Манігі (фр. Manihi) або Паеуа[1] — кораловий атол на архіпелазі Туамоту, що є частиною Французької Полінезії. Це одна з найпівнічніших туамотів, розташована в підгрупі Кінг-Джордж. Населення — 650 мешканців (перепис 2017 року).
Географія[ред. | ред. код]
Манігі — відносно великий витягнутий атол. Його овальна лагуна має розміри 27 км завдовжки і 8 км завширшки та оточений незліченними острівцями. Лагуна добре відома серед любителів підводного плавання своєю красивою та різноманітною морською фауною, включаючи, серед інших видів, манту.
У лагуну, розташовану поблизу південного краю атолу, можна потрапити лише через один прохід. Він відомий як Passe de Tairapa.
Головне село — Паеуа. Інше важливе село, Туріпаоа (фр. Turipaoa), розташоване у південно-західній частині атолу, де проживає близько 400 мешканців. Кілька островів населені від окремих особин до 400.
Найближчою землею до Манігі є атол Ахе, розташований 14 км на захід.
Демографія[ред. | ред. код]
У 2017 році загальна чисельність населення Манігі становить 650 осіб[2] .
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1977 | 192 | — |
| 1983 | 313 | +63.0% |
| 1988 | 429 | +37.1% |
| 1996 | 769 | +79.3% |
| 2002 | 789 | +2.6% |
| 2007 | 816 | +3.4% |
| 2012 | 685 | −16.1% |
| 2017 | 650 | −5.1% |
Історія[ред. | ред. код]
На Манігі є дві стародавні полінезійські церемоніальні платформи, побудовані з блоків коралів (marae на туамотуанському). Першими зареєстрованими європейцями, які прибули до Манігі, були голландські дослідники Якоб Лемер і Віллем Схаутен під час їхньої тихоокеанської подорожі 1615—1616 років.[3] Вони назвали цей атол «острів Вотерленд». Британський дослідник Джон Байрон, який досяг Манігі в червні 1765 року, назвав атол «Остров Принца Уельського».
Економіка[ред. | ред. код]
Сьогодні на атолі Манігі розташована велика кількість перлинних ферм, а також перша у Французькій Полінезії ферма з виробництва чорного перлу.[4]
На Манігі був п'ятизірковий курорт, який називався Pearl Beach Manihi resort, у якому є бунгало над водою в лагуні. Цей курорт закрився наприкінці 2012 року.
На атолі є один аеродром, урочисто відкритий у 1994 році: аеропорт Манігі. Він розташований недалеко від Туріпаоа і обслуговується місцевою авіакомпанією Air Tahiti.
Адміністрація[ред. | ред. код]
Комуна Манігі[fr] складається з островів Манігі та Аге[5], які є асоційованими комунами. Місцем розташування комуни є село Паеуа.[5] Чинним мером комуни є Джон Дроллет.[6]
Флора та фауна[ред. | ред. код]
На атолі є ендемічна популяція очеретянки довгодзьобої та тілопо атолового.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Young, J.L. (1899). Names of the Paumotu Islands, with the old names so far as they are known. Journal of the Polynesian Society. 8 (4): 264—268. Архів оригіналу за 10 February 2012. Процитовано 7 January 2015.
- ↑ Atlas de Polynésie: Manihi, Direction des ressources marines du Gouvernement de la Polynésie française, consulté le avril 2019.(фр.)
- ↑ Discovery & Discoverers of French Oceania. Pacific Islands Monthly. Т. IX, № 7. 15 February 1939. с. 32. Процитовано 9 August 2021.
- ↑ Manihi. Tahiti.com. Процитовано 9 August 2021.
Tahiti's first traditional pearl farms originated in Manihi, and many are still in operation today
- ↑ а б Décret n°72-407 du 17 mai 1972 portant création de communes dans le territoire de la Polynésie française, Légifrance
- ↑ Emmanuel Macron is welcomed with garlands of flowers and seashells on Manihi Island. EuroNews. 27 July 2021. Процитовано 9 August 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
|
