Угленіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Угленіти[1] (англ. uglenites, permitted explosive «Uglenit»; нім. Wettersprengstoff «Uglenit»; фр. Ouglenites) — селективно-детонуючі запобіжні нітроефірвмісні вибухові речовини V класу. До складу У. входять: сенсибілізатор (нітроефір), окисник (нітрат натрію або калію), горючі добавки (хлористий амоній, карбамід і т. п.) та ін.

Використання угленітів[ред. | ред. код]

Використання угленітів допускається у шахтах всіх категорій. Теплота вибуху 1,26—2,68 МДж/кг.

До складу угленітів входять:

За ступенем запобіжності угленіти відносяться до вибухових речовин 5-го (угленіт Е-6), 6-го (угленіт 12ЦБ) і 7-го класів.

Як всі високозапобіжні вибухові речовини угленіти мають невисоку працездатність (розширення в свинцевій бомбі 110—170 см³). Угленіти характеризуються високою водостійкістю та гарною передачею детонації на відстань.

При вибуху відкритого заряду таких ВР (найбільш небезпечний випадок відносно запалення метаново-повітряної суміші) реакція вибухового перетворення за рахунок селективної детонації зачіпає тільки сенсибілізатор, а інші компоненти розкидаються продуктами вибуху без помітного розкладання. Внаслідок цього виділяється приблизно 30% від потенційної енергії вибуху і тому вибух відкритого заряду такого ВР не запалює метаново-повітряну суміш. Коли заряд У. вибухає в замкнених умовах (в шпурі і при наявності забійки), то виділяється повна потенційна енергія вибуху. Але такі умови висадження вже не становлять небезпеки запалення метаново-повітряної суміші. У. характеризуються високою водостійкістю, хорошою передачею детонації на відстань. Випускаються, зокрема, угленіти марок №5 і Е-6; останній входить до складу запобіжних патронів СП-1, що належать до VI класу ВР.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перелік вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва і застосування (затв. наказом Держ. комітету України з промислової безпеки,охорони праці та гірничого нагляду 18.01.2011 N 11). Архів оригіналу за 10.06.2015. Процитовано 14.11.2011.