Нітрат натрію
Нітрат натрію — натрієва сіль азотної кислоти з формулою складу NaNO3. Утворює мінерал нітратин[1] (натрієва селітра або чилійська селітра) з класу нітратів, острівної будови. Синоніми — натронатрит, нітронатрит, нітер, нітратин, салнітер.
Нітрат натрію є найважливішим природним нітратом. Як мінерал, він зустрічається у вигляді нітронатриту. Основним джерелом є Чилі, звідси й поширена назва чилійська селітра. Разом з тим, нітрат натрію виробляється і штучно.
У 1736 році Дюамель (Анрі Луї Дюамель дю Монсо (народився 20 липня 1700 року в Пітів'є; помер 22 серпня 1782 року в тому ж місті) — французький юрист, ботанік, хімік та інженер) вперше синтезував нітрат натрію. Ще в 1870 році 147 000 тонн чилійської селітри відправлялися з Ікіке — сьогодні портового міста на півночі Чилі, але тоді частини Перу — до Ліверпуля та Гамбурга. Великі вантажні вітрильні судна, такі як «Пассат», використовувалися для небезпечної подорожі навколо мису Горн.
Зростаюча прибутковість експорту нітратів зрештою призвела до війни на Тихому океані, також відомої як Селітрова війна, між 1879 і 1884 роками. Цей конфлікт відбувся між Чилі з одного боку та Перу та Болівією з іншого, за території Аріка-і-Парінакота, Тарапака та Атакама на території сучасного північного Чилі, де знаходилися найбагатші родовища чилійської селітри. З винаходом процесу Габера-Боша та пов'язаного з ним виробництва синтетичної натрієвої селітри, видобуток чилійської селітри з чилійських родовищ неухильно зменшував своє значення.
Перша партія чилійської селітри до Європи прибула до Англії з Перу в 1820 або 1825 році, одразу після здобуття цією країною незалежності від Іспанії, але не знайшла покупців і була викинута в море, щоб уникнути митних зборів.[2][3] Однак з часом видобуток південноамериканської селітри став прибутковим бізнесом (у 1859 році лише Англія спожила 47 000 метричних тонн).[3] Чилі воювала у Тихоокеанській війні (1879—1884) проти союзників Перу та Болівії та захопила їхні найбагатші родовища селітри. У 1919 році Ральф Волтер Грейстоун Вайкофф визначив її кристалічну структуру за допомогою рентгенівської кристалографії.
Формула: NaNO3. Містить (у %): Na2O — 36,5; N2O5 — 63,5.
Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид.
Форми виділення: ґрунтові вицвіти, кірки, порошкуваті маси, зрідка — зернисті агрегати і ромбоедричні, аналогічні кальциту кристали. Спайність досконала по ромбоедру. Густина 2,3. Твердість 1,5-2. Колір білий до жовтуватого, червонувато-коричневий, сірий. Блиск скляний. Крихка. Легко розчинна у воді.
Утворюється частково біогенним шляхом внаслідок діяльності ґрунтових нітробактерій, в основному за рахунок вулканічної діяльності або окиснення азоту в атмосфері при грозових розрядах і під дією інсоляції в умовах сухого клімату, коли азотна кислота, яка при цьому виникає, при потраплянні у ґрунт утворює нітрат, а при відсутності дощів і рослинності не розчиняється. Основний метод вилучення натрієвої селітри з соляних родовищ — розчинення.
Мінерал розповсюджений в аридних областях разом з натрієвою селітрою, епсомітом, нітрокальцитом та гіпсом в пустелях на півночі Чилі, в Капській провінції (ПАР), в район Кочабамба (Болівія), в ґрунтах Долини Смерті (шт. Каліфорнія, США) та ін. Найбільші скупчення: Антофагаста, Тарапака (Чилі), штат Каліфорнія (США).
В Україні трапляється природним мінералом, але дуже рідко і в незначних кількостях — знахідки були в гірських районах Криму. Комерційних родовищ, що розробляються, в Україні немає.
Застосовується як добриво; в харчовій[4], скляній, металообробній промисловості; для отримання вибухових речовин, ракетного палива і піротехнічних сумішей для додання вогню жовтого кольору. Виготовляють з природних покладів вилуговуванням гарячою водою і кристалізацією; абсорбцією розчином соди окислів азоту; обмінним розкладанням кальцієвої або аміачної селітри з сульфатом, хлоридом або карбонатом натрію.
Україна виробляє натрієву селітру як хімічну продукцію у складі загального виробництва азотних добрив/нітратів — у 2024 році країна входила до провідних виробників цього продукту в Європі (поряд з Нідерландами та Росією) з обсягом близько 22 000 тонн виробництва натрієвої селітри.
Основні великі підприємства, що виробляють азотні продукти (включно з нітратами), — це хімічні комплекси, наприклад, OSTCHEM (підрозділи Rivneazot і Cherkasy Azot). Вони виробляють азотні добрива, хоча конкретні дані по саме NaNO₃ менші за обсяги виробництва таких продуктів, як амонійна селітра чи UAN ((від англ. Urea Ammonium Nitrate) — це рідке азотне мінеральне добриво, відоме українською як КАС (карбамідно-аміачна суміш).
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 5, 320. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ S. H. Baekeland «Några sidor af den kemiska industrien» (1914) Svensk Kemisk Tidskrift, p. 140.
- ↑ а б Friedrich Georg Wieck, Uppfinningarnas bok (1873, Swedish translation of Buch der Erfindungen), vol. 4, p. 473.
- ↑ OPINIONS OF THE SCIENTIFIC COMMITTEE FOR FOOD ON: Nitrates and Nitrite / REPORTS OF THE SCIENTIFIC COMMITTEE FOR FOOD; European Commission, 1997
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
|
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |