Удар рукою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Удар рукою — імпульсний зворотно-поступальний або обертальний направлений рух рукою,[1] метою якого є досягнення зміни фізичного стану об'єкта чи суб'єкта. В спорті удар рукою може носити різний характер і використовуватись для: 1) завдання фізичної шкоди (спортивні єдиноборства), 2) завдання певного прискорення (спортивні ігри). В бойових мистецтвах удар рукою — це комплексне поняття, що включає в себе сукупність наступальних дій ударного характеру, які людина здатна виконувати руками. Так, зокрема, за допомогою ударної техніки рук виконуються такі дії:

Деякі види єдиноборств передбачають використання лише частини наведених технік, деякі використовують всі.

Головні принципи ударної техніки рук

[ред. | ред. код]

Складові частини вдалого удару рукою — це точність і сила. І точність, і сила досягаються шляхом тренування. Сила удару рукою створюється: 1) швидкістю руху; 2) концентрацією та зосередженням волі й енергії на ударі; 3) використанням найпотужніших м'язів при виконані удару; 4) вкладанням ваги тіла в удар.[2]

При виконанні удару рукою головну роль відіграють м'язи ніг та тулуба: удар починається з поштовху і випрямляння ноги, супроводжується поворотом, нахилом чи випрямлянням корпуса (в залежності від виду удару) та зміщенням ваги тіла у необхідний бік.[2]

Удари руками можна парирувати, використовуючи відхід чи відскок з лінії атаки, ухиляння, відбивання, блокування тощо. Удари руками можна випереджати контрударами.

Різновиди ударів руками

[ред. | ред. код]
Низхідні удари кулаками.

За напрямом руху удари руками поділяються на:

  • прямі (фронтальні) удари
  • бокові (флангові) удари
  • низхідні удари
  • висхідні удари

За динамікою виконання удари руками поділяються на:

  • удари з місця
  • удари з розвороту
  • удари в кроці
  • удари на скачку
  • удари в стрибку

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Физтех.ру - Термины в боксе (рос.)
  2. а б Александр Гетье — Бокс. — Москва: ОГИЗ - Физкультура и Туризм, 1936. — 135 стр. (рос.)