Уй (притока Іртиша)
| Уй | |
|---|---|
 | |
| 57°11′27″ пн. ш. 76°24′10″ сх. д. / 57.19083333336077857° пн. ш. 76.40277777780578106° сх. д. | |
| Витік | на північному сході Киштовського району Новосибірської області, Росія (Васюганське болото) |
| • координати | 57°11′27″ пн. ш. 76°24′10″ сх. д. / 57.19083333336077857° пн. ш. 76.40277777780578106° сх. д. |
| • висота, м | 130 м |
| Гирло | с. Максима Горького, Тарський район Омської області (права притока Іртиша) |
| • координати | 57°05′23″ пн. ш. 74°10′25″ сх. д. / 57.08972222224977600° пн. ш. 74.17361111113878280° сх. д. |
| • висота, м | 53 м |
| Басейн | Іртиш→Об→Карське море→Північний Льодовитий океан |
| Країни: |
 Росія |
| Прирічкові країни: | Росія: Новосибірська область, Омська область |
| Регіон |
Новосибірська область Омська область |
| Довжина | 387 км |
| Площа басейну: | 26 700 км² |
| Середньорічний стік | 19,8 м³/с |
| Притоки: | Каланцас (л.), Шайтанка (пр.), Кейзес (л.) , Кілчеть (л.) , Шайтанка (пр.), Бобровка (пр.) |
 | |
Уй — річка в Росії, права притока Іртиша (басейн Обі), тече у Новосибірській та Омській областях.
Фізіографія[ред. | ред. код]
Уй починається на висоті 130 м над рівнем моря у Васюганських болотах в центральній частині Західно-Сибірської рівнини на крайньому північному заході Новосибірської області. Від витоку тече на південь, але після села Орловка повертає на захід, потрапляючи до Омської області. Звідси річка до самого злиття з Іртишем тече майже точно на захід, подекуди лише трохи відхиляючись до півночі. Уй впадає в Іртиш біля села Максима Горького, за 25 км нижче по течії від міста Тара (53 м над рівнем моря).
Гідрологія[ред. | ред. код]
Довжина річки 387 км, площа басейну 26 700 км². Середньорічний стік, виміряний за 48 км від гирла, біля села Баженово, становить 19,8 м³/с; мінімум спостерігається у лютому (6 м³/с), максимум — після розтавання снігів у травні (78 м³/с). Уй замерзає наприкінці жовтня — початку листопада, скресає у квітні — на початку травня. Повінь триває з квітня до червня.
У гирлі Уй має 50 м завширшки і глибину понад 2 м; швидкість плину 0,4 м/с.
Притоки Уя численні, але короткі. Найзначніші з них: Каланцас, Кейзес, Кілчеть — справа, дві однойменні річки Шайтанки і Бобровка — зліва.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Річка тече по території Киштовського району Новосибірської області і Седельніковського та Тарського районів Омської області. Хоча значних міст на річці немає, її долина густо населена; по обом берегам річки та її притокам існує багато невеликих сіл. Найбільше з них, Седельніково, розташоване у середній течії і має населення близько 5000 осіб. Інші населені пункти на річці: Велика Черемшанка, Орловка (Новосибірська область), Рогозино, Кейзес, Улара, Баженово (Омська область) та інші.
Більшість населених пунктів в басейні Уя з’єднані дорогами місцевого значення. В багатьох місцях річку перетинають автомобільні мости.
Річка несудноплавна.
Джерела[ред. | ред. код]
- Велика радянська енциклопедія: Уй (рос.)
| Праві притоки Іртиша | ||
|---|---|---|
| → → Тара → | → Уй → | → Шиш → → |
