Урок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Уро́к — навчальне заняття; певний проміжок часу, відведений для заняття групою учнів постійного складу з окремого предмета за сталим розкладом.[1]

Також уроком називають завдання, навчальна робота, яка дається учневі для підготовки до наступного заняття.[1]

Також визначають поняття: уро́к  — форма організації навчання, за якої вчитель проводить заняття з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Тобто урок — основна форма навчального процесу у дошкільних, середніх навчальних закладах. На відміну — лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі.

  •  — Ану, хто знає урок? — спитався учитель. Ще стало тихше у класі. (Панас Мирний)
  • Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики. (Олесь Донченко)

Формування поняття[ред. | ред. код]

В середині XVII ст. чеський педагог Я. А. Коменський вперше, по суті, на основі попередніх наробок учителів-практиків здійснив наукове обґрунтування сутності уроку. З того часу урок зайняв провідне місце в освітній системі більшості країн світу.

Я. А. Коменський обґрунтував класно-урочну систему шкільного навчання і урок як форму його організації. Він поділяв урок на три частини: початок — відновлення в пам'яті учнів вивченого матеріалу, опитування і налаштування уваги; продовження — показ, сприймання, роз'яснення нового; закінчення — вправа, оволодіння, використання.

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський з позицій багаторічної педагогічної діяльності в загальноосвітній школі писав: «На уроці дуже важливий особистий приклад педагога».

Ознаки уроку[ред. | ред. код]

Урок як форма організації навчання має такі ознаки:

  • керівна роль учителя;
  • постійний склад учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного й психічного розвитку;
  • перебіг навчальної діяльності в класній кімнаті;
  • дотримання розкладу й регламенту.

Функції[ред. | ред. код]

Урок як основна форма освітньої діяльності виконує такі функції:

  • Організаційна — забезпечується організація вихованців на пізнавальну діяльність у складі конкретного первинного колективу.
  • Освітня — сприяє отриманню системи знань стосовно вимог загальної, політехнічної і професійної освіти.
  • Дидактична — сприяє створенню оптимальних умов для оволодіння вихованцями методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності.
  • Розвивальна- забезпечуються умови для розвитку інтелектуальних можливостей особистості як визначального чинника становлення головного багатства окремої особистості і суспільства загалом.
  • Виховна — створюються оптимальні умови для розв'язання на уроці мікрозавдань розумового, морального, трудового, фізичного й естетичного виховання.
  • Перспективна — вибудовується система перспективних ліній з метою формування позитивних мотивів навчання й життєдіяльності особистості.

Усі названі функції уроку певною мірою взаємозумовлені і реалізуються шляхом узгодженої діяльності вчителя й учнів.

Види[ред. | ред. код]

  • Урок засвоєння нових знань.
  • Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок.
  • Урок узагальнення і систематизації знань.
  • Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок.
  • Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.
  • Комбінований урок

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кузьмінський, А. І. Технологія і техніка шкільного уроку: навчальний посібник / А. І. Кузьмінський, С. В. Омельяненко. — К. : Знання, 2010. — 335 с.
  • Чайка, В. М. Основи дидактики — К. : Академвидав, 2011. — 240