Успенський Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Успенський Дмитро Володимирович
Народився20 червня 1902(1902-06-20)
Снопот, Мосальський повітd, Калузька губернія, Російська імперія
Померлипень 1989 (87 років)
Москва, СРСР
Діяльністькат
Військове звання Полковник
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Орден «Знак Пошани»

Успенський Дмитро Володимирович (20 червня 1902(1902-06-20), Снопот, Калузька губернія — липень 1989, Москва) — полковник внутрішньої служби, начальник багатьох табірних управлінь.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Москві, в сім'ї священика. Освіта — незакінчена середня. До революції політикою не займався. У 1919 р. скоїв тяжкий злочин — убив батька. Вбивство пояснив «класовою ненавистю», проте є відомості, що воно було скоєно на побутовому ґрунті — батько і син Успенські зловживали спиртним. Дмитра Успенського посадили у в'язницю, і засудили до десяти років позбавлення волі, але вже через рік звільнили, причому судимість з нього була знята. Більше того, тоді ж, у 1920 р. Дмитро вступив на службу в ВЧК. Тоді ж Успенського призвали в РСЧА, а в 1925 р. прийняли в партію більшовиків.

  • У 1929–1930 рр. начальник Виховно-просвітницького відділу (ВПО) СЛОН, в 1930–1931 рр. начальник СЛОН.
  • З 1928 р — нач. клубу 4-го Особливого ​​Соловецького полку.
  • З 1928 — нач. виховно—просвітницького відділу, культурно-виховної частини Управління Соловецького табору. Особисто керував і брав участь у масових розстрілах зеків 28-29.10.1929 р на Соловках.
  • На початку 30-х — заступник начальника Білбалтлага, начальник Північної ділянки будівництва Біломорсько-Балтійського каналу (близько 1931–1933 рр.).
  • З 2 липня 1933 по 7 жовтня 1936 — начальник Білбалтлага.
  • З 7 жовтня 1936 — заступник начальника Дмитровлага.
  • З 25 серпня 1937 — не раніше 2 лютого 1938 — начальник Дмитровлага, одночасно, з 25.08.37 по 31.01.38 — тимчасовий виконувач посаду начальника Управління експлуатації каналу Москва-Волга.
  • З 2 лютого 1938 помічник начальника управління будівництвом Куйбишевського гідровузла, начальник Жигулівського району.
  • З 5 жовтня по 30 грудня 1939 — начальник Нижамурлага.
  • З 30 грудня 1939 по 20 липня 1941 — начальник Сороклага.
  • У грудні 1941 — начальник Заполярлага.
  • З 25 січня по 5 вересня 1942 — начальник Сєвпечлага.
  • З 24 квітня 1943 — начальник Карагандавугілля НКВС (Будівництво 4-го вуглерозрізу Карагандинської області).
  • З 18 травня 1944 начальник Переваллага.
  • З 4 жовтня 1945 по 3 березня 1946 — начальник Нижамурлага (призначений повторно на ту ж посаду).
  • З 3 березня 1946 — заст. начальника Амурського управління будівництва БАМ.
  • З 10 вересня 1947 по 20 серпня 1948 — начальник Южлага.
  • З 20 серпня 1948 по 26 липня 1952 — начальник Сахалінлага, одночасно очолював об'єднання «Дальнефть».
  • З 26 липня 1952 — не раніше 17 березня 1953 — в. о. начальника Управління ВТТ Татспецнафтобуду.
  • 17 березня 1953 р. — був відправлений на пенсію з присвоєнням звання «Персональний пенсіонер Союзного значення».

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «Червоної Зірки» (08.1933 р),
  • орден Леніна (1937),
  • орден Леніна і орден Червоного Прапора (1944),
  • «Знак Пошани» (1941).

Посилання

[ред. | ред. код]