ФАТХ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ФАТХ
فتح
Голова партії:Махмуд Аббас
Штаб-квартира:Рамалла, Палестина
Дата заснування:1959
Союзники і блоки:Організація визволення Палестини
Членство у міжнародних організаціях Соціалістичний інтернаціонал
Ідеологія:Рух за национальне визволення Палестини
Девіз:«Вітри не похитнуть гору»
Інтернет-сторінка:http://www.fateh.ps/

ФАТХ (араб. فتح;‎) абревіатура від назви Harakat al-Tahrir al-Watani al-Filastini; (араб. حركة التحرير الوطني الفلسطيني ‎: Рух за національне визволення Палестини) — одна з політичних партій Палестинської автономії. Дотримується лівих поглядів, належить до Соціалістичного інтернаціоналу. За життя засновника партії Ясіра Арафата[1] була основною провладною партією Палестини, після його смерті та з посиленням інших рухів та партій зазнала поразки у виборах 2006 року. Партія контролює Західний Берег Йордану, виступає за політичне урегулювання з Ізраїлем.

До 1988 року, коли вона офіційно відмовилася від терактів проти мирних громадян[2], визнавалася терористичною організацією в Ізраїлі і США. Продовжує контролювати ряд воєнізованих організацій, які здійснювали теракти проти ізраїльських громадян після формальної відмови ФАТХ від політики терактів в 1988 році і після Угод в Осло (1993).

Назва[ред. | ред. код]

ФАТХ (فتح, FaTaH) є перевернутою, тобто прочитаної від кінця до початку, абревіатурою назви організації. Прямий акронім з огласовка - «HaTaF» - на арабському означає «смерть», в той час як зворотний - «перемогу» або «завоювання»[3].

Історичні дані[ред. | ред. код]

Рух було засновано в другій половині 50-х років (різні джерела називають дати від 1954 до 1959) в Кувейті. Однак офіційним днем його народження вважається[4] 1 січня 1965 року - день проведення першої терористичної операції на території Ізраїлю. Це була невдала спроба диверсії на Всеізраїльського водопроводі. Серед творців ФАТХ - Ясір Арафат і Абу-Джихад.[5]

У 1969 році Ясір Арафат очолив Організацію звільнення Палестини, і з тих пір представники ФАТХ становлять більшість у виконкомі ООП і визначають її політику.

З 1975 року бойовики організації проходили навчання в СРСР в 165-му навчальному центрі з підготовки іноземних військовослужбовців[6]

На виборах 20 січня 1996 року Ясір Арафат був обраний президентом палестинської автономії, а ФАТХ отримала більшість - 47 з 88 місць в палестинській законодавчій раді першого скликання.

Після смерті Ясіра Арафата в 2004 році пост керівника ФАТХ успадкував Фарук Каддумі, який негативно відносився до угоди в Осло і відмовився в 1994 році переїхати з туніського вигнання в створену тоді Палестинську автономію. Більшість членів керівних органів ФАТХ в Центральному комітеті і революційній раді підтримали нового голову виконкому ООП - Махмуда Аббаса.

25 листопада 2004 року Революційна рада руху «ФАТХ» затвердила рішення ЦК ФАТХ про висунення кандидатом в президенти ПНА Махмуда Аббаса, за це рішення проголосували 100 з 129 членів ради.[7]

13 грудня 2005 року Центральний комітет ФАТХ висунув передвиборний список на чолі з прем'єр-міністром автономії Ахмедом Куреї. У відповідь 14 грудня зі складу руху ФАТХ вийшла група молодих лідерів на чолі з Марваном Баргуті, який оголосив про створення власної партії «Аль-Мустакбаль» ( «Партії майбутнього»). У передвиборний список нової партії увійшли такі помітні діячі ФАТХ, як Мохаммед Дахлан і Джібріль Раджуб, яких «непримиренні» палестинські політики вважають ставлениками Заходу. До кінця грудня 2005 року спочатку члени організації, що спочатку відмовилися від членства в русі, все ж погодилися повернутися до виборчого списку ФАТХ, який очолив Баргуті.

На виборах в Палестинську законодавчу раду другого скликання 25 січня 2006 року по партійним спискам ФАТХ незначно програв за кількістю набраних голосів руху ХАМАС (41,43% проти 44,45%, тобто 28 місць проти 29), і програв в більшості мажоритарних округів, втративши більшість у парламенті автономії (у ХАМАС - 74 місця з 132, у ФАТХ - 45). Під контролем ФАТХ залишилися структури, підлеглі президенту автономії Аббасу (тобто більшість силових структур автономії) і виконком Організації визволення Палестини (тобто органи, які контролюютьі міжнародні контакти Палестини і, що особливо важливо, переговори з Ізраїлем).

У лютому 2006 року лідери ФАТХ вели переговори з представниками руху ХАМАС про можливе входження в новий склад уряду автономії. Проте, за підсумками переговорів ФАТХ відмовилося увійти в уряд, оскільки ХАМАС не погодився з вимогою включити в програму дій уряду тезу про те, що ООП є єдиним законним представником палестинського народу (ХАМАС наполягає на реорганізації ООП, зокрема, на включенні своїх представників до виконкому ООП).

13 серпня 2009 року завершився 6-й з'їзд ФАТХ, на якому була прийнята політична платформа руху. До статуту ФАТХ, який закликає до знищення Ізраїлю, не були внесені поправки].

На цьому з'їзді в революційну раду ФАТХ вперше був обраний ізраїльтянин єврейського походження Урі Девіс.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Yasser Arafat | Biography, History, & Facts. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2019-11-05. 
  2. Beinin, Joel; Stein, Rebecca L. (2006). The Struggle for Sovereignty: Palestine and Israel, 1993-2005 (en). Stanford University Press. ISBN 9780804753654. 
  3. Почему они фидаины? | Публикации | Вокруг Света. www.vokrugsveta.ru. Процитовано 2019-11-05. 
  4. ФАТХ отмечает день рождения - Новости Израиля и Ближнего Востока, Арабо-израильский конфликт. MIGnews.com - Новости Израиля и Ближнего Востока, Арабо-израильский конфликт. Процитовано 2019-11-05. 
  5. энциклопедии, Редакция. Государство Израиль. Израиль и палестинская проблема. Электронная еврейская энциклопедия ОРТ (ru). Процитовано 2019-11-05. 
  6. Курсанты для борьбы за социализм во всем мире. index.org.ru. Процитовано 2019-11-05. 
  7. Ъ - «Фатх» утвердил Аббаса кандидатом в президенты ПНА - Коммерсантъ новости. web.archive.org. 2007-09-27. Процитовано 2019-11-09. 

Джерела[ред. | ред. код]