Фація (геохімія)
Фація (геохімія)
У геохімії фація — сукупність фізико-хімічних умов середовища, що визначають характер седиментації і діагенезу осадів. Основні фактори, за якими виділяють геохімічні фації: концентрації водневих іонів (pH), окиснювально-відновний потенціал (Eh), температура, мінералізація і сольовий склад вод, концентрація органічної речовини в осадах. Основні групи геохімічних фацій: континентальні і морські. Серед морських фацій виділяються сірководневі, сидеритові, шамозитові, глауконітові, окисні та інші, серед континентальних — латеритних пустель, хімічних осадів, залізних руд, вугілля та ін.
Фації гідрохімічні — за Максимовичем (1955), ділянки наземної та підземної гідросфери, які характеризуються на всій площі однаковими гідрохімічними умовами та властивостями, які визначаються за перевагою будь-яких розчинених речовин (іонів, колоїдів). Термін використовується рідко. Див. також топофації.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.