Флавій Меробавд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флавій Меробавд
Народився невідомо
Помер 388
Августа Тривероум
·самогубство
Підданство Римська імперія
Національність франк
Діяльність політик
Посада magister militum
Термін 375–383 роки
Попередник Флавій Еквіцій

Флавій Меробавд (*Flavius Merobaudes, д/н — 388) — військовий та державний діяч часів пізньої Римської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі знатного франкського роду. Про батьків немає відомостей. Розпочав свою службу за імператора Юліана. У зв'язку з цим отримав прізвище імператорів з 2-ї династії Флавіїв (інша назва династія Костянтина). Діяв переважно у північній Галлії та біля Рейнського кордону.

Користувався довірою імператора Валентиніана I, який у 375 році призначив Меробавда magister militum (головою усього війська). Того ж року з успіхом воював проти германського племені квадів. У 376 році домігся стратити впливового військовика Флавія Феодосія, батька майбутнього імператора Феодосія I.

У 377 році стає консулом (разом з імператором Граціаном). Сприяв оголошенню Августом та співволодарем Граціана його молодшого брата Валентиніана. В цей момент Меробавд став фактичним правителем західної частини Римської імперії. У 378 році не спрямував війська на допомогу імператору Валенту II, який зрештою зазнав поразки від готів у битві при Адріанополі. Того ж року Меробавд відбив атаку германського союзу алеманів на рейнський кордон.

У 383 році вдруге стає консулом (разом з Флавієм Сатурніном). Того ж року Граціана повалив узурпатор Магн Максим, на бік якого зрештою перейшов Меробавд. Магн мав намір зробити того консулом втретє, але передумав та наказав накласти на себе руки. Це Флавій Меробавд й зробив 388 року у Августі Тревероум (сучасне м. Трір, Німеччина).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Helmut Reimitz: Merobaudes. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde. Band 19: Luchs — Metrum. 2., völlig neu bearbeitete und stark erweiterte Auflage. de Gruyter, Berlin u. a. 2001, ISBN 3-11-017163-5, 572–573.
  • Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, Prosopography of the Later Roman Empire, volume 1, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0-521-07233-6