Флейшман Бенціон Шимонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бенціон Шимонович Флейшман
Бенцион Шимонович Флейшман
Народився 21 листопада 1923(1923-11-21) (95 років)
Москва
Місце проживання СРСР, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик
Alma mater Московський державний університет
Сфера інтересів статистика, екологія, теорія систем
Заклад Shirshov Institute of Oceanology[d]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки: творець конструктивної теорії інформації та теорії потенційної ефективності

Флейшман Бенціон Шимонович (також Бенціон Семенович; 21 листопада 1923 р., (Москва)) — доктор фізико-математичних наук, творець конструктивної теорії інформації та теорії потенційної ефективності.

Освіта і робота[ред. | ред. код]

У 1947 році закінчив механіко-математичний факультет МДУ по кафедрі теорії ймовірностей, яку очолював А. М. Колмогоров. Після закінчення університету був направлений на роботу в криптографічну службу МДБ СРСР. Після демобілізації в 1954 році аж до еміграції в США в 1996 році працював в інститутах Академії Наук СРСР: (1955–1968 — Радіотехніки та Електроніки; 1968–1996 — океанології).

Теорія потенційної ефективності — це синтез теорії надійності, теорії інформації та теорії ігор, спадкоємиця міждисциплінарної кібернетики — з тією ж областю визначення (біологічні та інженерні системи), але побудована на єдиній концептуальній і математичній основі. Основне поняття — ефективність, узагальнюючи поняття надійності, завадостійкості і керованості, визначається як ймовірність досягнення мети при обмежених ресурсах (часу, енергії і т. д.). Фундаментальне поняття — цілеспрямований вибір. Основні вимога до моделей — конструктивність (явно вказаний спосіб побудови) і імовірнісна здійсненність інженерних систем.

Вперше сформульована Б. С. Флейшманом в книзі «Елементи теорії потенційної ефективності складних систем» (1971).

Співвідношення теорії потенційної ефективності були використані ним для оцінки потенційної ефективності складних інженерних та екологічних систем.

Автор понад 100 наукових робіт і п'яти монографій. З 1966 р. по 1996 р. був керівником секції кібернетики та екологічних проблем Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв'язку ім. О. С. Попова. Член Міжнародного товариства аналізу ризику (SRA).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Башаринов А. Е., Флейшман Б. С. Методы статистического последовательного анализа и их приложения. — М.: Сов. Радио, 1962.
  • Флейшман Б. С. Конструктивные методы оптимального кодирования для каналов с шумами. — М.: Изд-во АН СССР, 1963.
  • Флейшман Б. С. Элементы теории потенциальной эффективности сложных систем. — М.: Сов. Радио, 1971.
  • Флейшман Б. С. Основы системологии. — М.: Радио и Связь, 1982 (перше видання). — (2-е вид. Bentsion Fleishman. — Fundaments of Systemology. — New York : Lulu.com, 2007)).
  • Флейшман Б. Выбор за Вами, , М., Смоленск: Ойкумена, 2000 (1-е видання). — (2-е вид. Fleishman B. The Choice is Yours. — New York: Lulu.com, 2008).
  • Fleishman B. Stochastic Theory of Complex Ecological Systems (cap. 6) // Patten B., Jorgenson S. (ed) Complex Ecology. Prentice Hall PTP, Prentice Hall Inc, A. Simon & Schuster, Englewood Cliffs. — New Jersey, 1995. — Р. 166–224.

Див. також[ред. | ред. код]