Колмогоров Андрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колмогоров Андрій Миколайович
Колмогоров Андрей Николаевич
Andrej Nikolajewitsch Kolmogorov.jpg
Народився 12 (25) квітня 1903(1903-04-25)
Тамбов, Російська Імперія
Помер 20 жовтня 1987(1987-10-20) (84 роки)
Москва, СРСР
Місце проживання Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів математика
Заклад Московський університет
Alma mater Московський університет
Вчене звання академік АН СРСР
Науковий керівник М. М. Лузін
Відомі учні Володимир Арнольд,
Ізраїль Гельфанд
Відомий завдяки: рівняння Чепмена-Колмогорова, теорема КАМ, ентропія Колмогорова-Синая
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Ленінська премія Сталінська премія
Премія Вольфа з математики
Премія імені М. І. Лобачевського

Колмого́ров Андрі́й Микола́йович (*12 (25) квітня 1903(19030425), Тамбов — † 20 жовтня 1987, Москва) — російський радянський математик.

Життєпис[ред.ред. код]

Мати — Марія Яківна Колмогорова (1871–1903) — померла при пологах. Батько — Микола Матвійович Катаєв — загинув у 1919 році. Колмогорова усиновила і виховала материна сестра, Віра Яківна Колмогорова.

Він рано почав виявляти різноманітні інтереси. Навчаючись у московській гімназії, Колмогоров захоплювався біологією, фізикою, історією. У 14 років самостійно за енциклопедією почав вивчати вищу математику. Усе життя діяльність А. М. Колмогорова була нерозривно пов'язана з Московським університетом, на математичне відділення якого він вступив у 1920 році. В університеті молодий учений приєднався до наукової школи М. М. Лузіна.

У 1920-ті рр. лузінська школа переживала пору свого розквіту, активно працювали П.C. Александров, Д. Є. Меньшов, Л. А. Люстерник. У віці 19 років Колмогоров зробив велике наукове відкриття — побудував всюди розбіжний тригонометричний ряд. Його ім'я стає відомим у науковому світі. Заняття теорією множин і тригонометричними рядами пробудили у Колмогорова інтерес до теорії ймовірностей. Його книга «Основні поняття теорії ймовірностей» (1936), де була побудована аксіоматика теорії ймовірностей, належить до класичних праць в цій галузі науки.

Колмогоров був одним із творців теорії випадкових процесів. Йому належать фундаментальні наукові відкриття у класичній механіці, де після досліджень І. Ньютона і П. Лапласа він зробив радикальний прорив у розв'язку основної проблеми динаміки, що стосується стійкості Сонячної системи.

У гідродинаміці (теорії турбулентності) Колмогорову належать досягнення, які мають характер відкриття законів природи. У 1956–1957 рр. він почав займатися 13-тою проблемою Гільберта. Його учень Володимир Арнольд отримав результат, що привів до її повного вирішення і подальшого розвитку цієї проблематики.

Колмогоров збагатив науку в багатьох інших галузях: математичній логіці, топології, математичної статистиці, функціональному аналізі, теорії диференційних рівнянь і динамічних систем, теорії інформації, займався застосуванням математичних методів в теорії стрільби, лінгвістиці, біології.

Наприкінці життя А. М. Колмогоров зробив спробу розкрити сутність понять «порядок» і «хаос», показати, як хаотичні процеси, що ми сприймаємо як випадкові, виникають з детермінованих, але складно влаштованих явищ. Так виникла його концепція випадковості як алгоритмічної складності.

В останні роки свого життя учений брав активну участь розробці питань математичної освіти в школі і університетах, зробив величезний внесок у розвиток освіти.

Членство в іноземних академіях та наукових товариствах[1][ред.ред. код]

  • Національна академія наук США;
  • Лондонське королівське товариство;
  • Американська академія мистецтв та наук в Бостоні;
  • Нідерландська королевська академія наук;
  • Академія наук Фінляндії;
  • Паризька академія наук;
  • Німецька академія «Леопольдина»;
  • Міжнародна академія історії наук;
  • Національна академія наук Румунії;
  • Національна академія наук Угорщини;
  • Національна академія наук Польщі;
  • Королевське статистичне товариство Великої Британії;
  • Лондонське математичне товариство;
  • Міжнародний статистичний інститут;
  • Математичне товариство Індії;
  • Американське філософське товариство;
  • Американське метеорологічне товариство.

А. М. Колмогорова також було обрано почесним доктором Паризького (1955) та Стокгольмського (1960) університетів

Нагороди[2][ред.ред. код]

А. М. Колмогоров удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції, медалями.

Йому були присуджені Державна (1941) і Ленінська (1965) премії, премії АН СРСР ім. П. Л. Чебишева і М. І. Лобачевського, Міжнародна Бальцанівська премія (1963), Міжнародна премія фонду Вольфа (1981), Медаль Гельмгольця Академії наук НДР, Золота медаль американського метеорологічного товариства.

Деякі публікації А. М. Колмогорова[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ширяев А. Н. Жизнь в поисках истины // Природа, 2003. — № 4 http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/04_03/KOLMOG.HTM
  2. Андрей Николаевич Колмогоров — ученый и человек http://www.biometrica.tomsk.ru/kolmogorov/kolmogorov_100.htm

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]