Колмогоров Андрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колмогоров Андрій Миколайович
Колмогоров Андрей Николаевич
Andrej Nikolajewitsch Kolmogorov.jpg
Народився 12 (25) квітня 1903[1]
Тамбов, Російська імперія[2]
Помер 20 жовтня 1987(1987-10-20)[1][3][4][5] (84 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівоче кладовище
Місце проживання Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність математик, вчений у галузі інформатики, статистик, викладач університету
Alma mater Московський університет
Галузь математика
Заклад Московський університет
Вчене звання академік АН СРСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук[6] (1925)
Науковий керівник Лузін Микола Миколайович[7]
Відомі учні Арнольд Володимир Ігорович
Динкін Євген Борисович
Гельфанд Ізраїль Мойсейович
Andrei Monin[d]
Нікольський Сергій Михайлович
Alexander Obukhov[d]
Yury Prokhorov[d]
Vladimir Uspensky[d]
Albert Shiryaev[d]
Член Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Леопольдина, Французька академія наук, Російська академія наук, Академія наук СРСР[8], Нідерландська королівська академія наук і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: рівняння Чепмена-Колмогорова, теорема КАМ, ентропія Колмогорова-Синая, Теорема Колмогорова, Розподіл Колмогорова
Нагороди

Колмогоров Андрій Миколайович у Вікісховищі?

Колмого́ров Андрі́й Микола́йович (*12 (25) квітня 1903(19030425), Тамбов — † 20 жовтня 1987, Москва) — російський радянський математик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мати — Марія Яківна Колмогорова (1871–1903) — померла при пологах. Батько — Микола Матвійович Катаєв — загинув у 1919 році. Колмогорова усиновила і виховала материна сестра, Віра Яківна Колмогорова.

Він рано почав виявляти різноманітні інтереси. Навчаючись у московській гімназії, Колмогоров захоплювався біологією, фізикою, історією. У 14 років самостійно за енциклопедією почав вивчати вищу математику. Усе життя діяльність А. М. Колмогорова була нерозривно пов'язана з Московським університетом, на математичне відділення якого він вступив у 1920 році. В університеті молодий учений приєднався до наукової школи М. М. Лузіна.

У 1920-ті рр. лузінська школа переживала пору свого розквіту, активно працювали П.C. Александров, Д. Є. Меньшов, Л. А. Люстерник. У віці 19 років Колмогоров зробив велике наукове відкриття — побудував всюди розбіжний тригонометричний ряд. Його ім'я стає відомим у науковому світі. Заняття теорією множин і тригонометричними рядами пробудили у Колмогорова інтерес до теорії ймовірностей. Його книга «Основні поняття теорії ймовірностей» (1936), де була побудована аксіоматика теорії ймовірностей, належить до класичних праць в цій галузі науки.

Колмогоров був одним із творців теорії випадкових процесів. Йому належать фундаментальні наукові відкриття у класичній механіці, де після досліджень І. Ньютона і П. Лапласа він зробив радикальний прорив у розв'язку основної проблеми динаміки, що стосується стійкості Сонячної системи.

У гідродинаміці (теорії турбулентності) Колмогорову належать досягнення, які мають характер відкриття законів природи. У 1956–1957 рр. він почав займатися 13-тою проблемою Гільберта. Його учень Володимир Арнольд отримав результат, що призвів до її повного розв'язання і подальшого розвитку цієї проблематики.

Колмогоров збагатив науку в багатьох інших галузях: математичній логіці, топології, математичній статистиці, функціональному аналізі, теорії диференційних рівнянь і динамічних систем, теорії інформації, займався застосуванням математичних методів в теорії стрільби, лінгвістиці, біології.

Наприкінці життя А. М. Колмогоров зробив спробу розкрити сутність понять «порядок» і «хаос», показати, як хаотичні процеси, що ми сприймаємо як випадкові, виникають з детермінованих, але складно влаштованих явищ. Так виникла його концепція випадковості як алгоритмічної складності.

В останні роки свого життя учений брав активну участь розробці питань математичної освіти в школі і університетах, зробив величезний внесок у розвиток освіти.

Членство в іноземних академіях та наукових товариствах[10][ред. | ред. код]

  • Національна академія наук США;
  • Лондонське королівське товариство;
  • Американська академія мистецтв та наук в Бостоні;
  • Нідерландська королівська академія наук;
  • Академія наук Фінляндії;
  • Паризька академія наук;
  • Німецька академія «Леопольдина»;
  • Міжнародна академія історії наук;
  • Національна академія наук Румунії;
  • Національна академія наук Угорщини;
  • Національна академія наук Польщі;
  • Королівське статистичне товариство Великої Британії;
  • Лондонське математичне товариство;
  • Міжнародний статистичний інститут;
  • Математичне товариство Індії;
  • Американське філософське товариство;
  • Американське метеорологічне товариство.

А. М. Колмогорова також було обрано почесним доктором Паризького (1955) та Стокгольмського (1960) університетів

Нагороди[11][ред. | ред. код]

А. М. Колмогоров удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції, медалями.

Йому були присуджені Державна (1941) і Ленінська (1965) премії, премії АН СРСР ім. П. Л. Чебишева і М. І. Лобачевського, Міжнародна Бальцанівська премія (1963), Міжнародна премія фонду Вольфа (1981), Медаль Гельмгольця Академії наук НДР, Золота медаль американського метеорологічного товариства.

Деякі публікації А. М. Колмогорова[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Гнеденко Б. В. Колмогоров Андрей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1973. — Т. 12 : Кварнер — Конгур. — С. 437.
  3. Архів історії математики Мактьютор
  4. Andrey Nikolaevich Kolmogorov — 2009.
  5. André Nicolas Kolmogorov — 1834.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. Архів історії математики Мактьютор
  9. а б в Anguera J. E. Enciclopedia universal ilustrada europeo-americanaEditorial Espasa, 1905. — Vol. Suplemento 1977-1978. — P. 143. — ISBN 978-84-239-4500-9
  10. Ширяев А. Н. Жизнь в поисках истины // Природа, 2003. — № 4 http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/04_03/KOLMOG.HTM
  11. Андрей Николаевич Колмогоров — ученый и человек http://www.biometrica.tomsk.ru/kolmogorov/kolmogorov_100.htm

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]