Флемінг (мінісеріал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флемінг: людина, яка хотіла стати Бондом
англ. Fleming: The Man Who Would Be Bond
Флемінг (мінісеріал)
Тип мінісеріал
Телеканал(и) BBC America
Sky Atlantic
Дистриб'ютор(и) BBC Worldwided
Жанр драма
Компанія BBC Worldwide
Режисер Mat Whitecrossd
У головних ролях Домінік Купер
Композитор Ilan Eshkerid
Країна-виробник США США
Велика Британія Велика Британія
Мова оригіналу англійська
Перший показ 29 січня 2014[1]19 лютого 2014[2]
Перший показ
українською
березень 2015
Кількість сезонів 1
Кількість серій 4
Посилання

«Флемінг» (англ. Fleming: The Man Who Would Be Bond — у перекладі — «Флемінг: людина, яка хотіла стати Бондом»[3]) — британсько-американський драматичний мінісеріал, що розповідає про військову кар'єру Яна Флемінга, майбутнього творця Джеймса Бонда. У головних ролях Домінік Купер і Лара Пулвер[4].

Сюжет[ред. | ред. код]

Серіал розповідає про історію людини, яка створила найвідомішого шпигуна світової літератури — Джеймса Бонда — на основі досвіду свого життя і пригод. Лондон, 1939 рік. Плейбой Ян Флемінг живе в тіні владної матері і брата, розчарованих ним. Згадуючи про батька, Ян мріє стати кращим у всьому, незважаючи на те, що йому уготована нудна робота в конторі. Після початку Другої світової війни він несподівано отримує шанс продемонструвати свої здібності на службі в управлінні військово-морської розвідки[5].

В ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Домінік Купер Ян Флемінг Ян Флемінг
Лара Пулвер Енн О'Ніл Енн О'Ніл
Семюел Вест Джон Генрі Годфрі[en] Джон Генрі Годфрі[en]
Анна Чанселлор другий офіцер Мондей другий офіцер Мондей
Руперт Еванс Пітер Флемінг[en] Пітер Флемінг[en]
Леслі Менвілл Евелін Флемінг Евелін Флемінг
Піп Торренс Есмонд Ротермер[en] Есмонд Ротермер[en]
Аннабелль Волліс Мюріел Райт Мюріел Райт
Камілла Рутерфорд[en] Лоелія Ліндсі[en] Лоелія Ліндсі[en]

Виробництво[ред. | ред. код]

Сценарій, написаний документалістом Джоном Браунлоу і співавтором Доном Макферсоном[6], був натхненний біографією Флемінга під авторством Джона Пірсона[en][4]. Режисером виступив Мат Вайткросс, відомий роботою з фільмом «Дорога на Гуантанамо»[7]. Продюсерами виступили Дуглас Рей, Сара Кертіс Майкл Парк і Роберт Бернстайн[8]. Виробництво здійснювалося компаніями «BBC America» і «Sky Atlantic[en]»[4]. Зйомки стартували на початку 2013 року і закінчилися ближче до 2014 року[9]. Рей пізніше зазначив, що актор Домінік Купер який зіграв Флемінга, може стати наступним претендентом на роль Джеймса Бонда[10].

Прокат[ред. | ред. код]

Прем'єра серіалу відбулася в США на телеканалі «BBC America», де він демонструвався протягом чотирьох тижнів — 29 січня, 5, 12 і 19 лютого 2014 року[11][7]. У Великій Британії серіал демонструвався на каналі «Sky Atlantic» з 12 лютого того ж року[4].

Критика[ред. | ред. код]

  Брайан Лоурі з «Variety» зазначив, що «Флемінг» працює тільки уривками, незважаючи на чаклунство бездоганних візуальних і чутливих періодів на кадрах зйомок тріо", порадивши замість цього серіалу «подивитися документальний фільм-або ще краще, почитати книгу»[12]. У зв'язку з цим, тім Гудман з «The Hollywood Reporter» сказав, що «деякі, безсумнівно, будуть боротися із зіставленням, ставши адвокатом прочитання однієї з книг або перегляду одного з фільмів, щоб забути про нудні передісторії», заявивши що серіал «страшенно цікавий», однак не варто порівнювати Флемінга з Бондом, бо «життя людини, незалежно від того, скільки вона несе натхнення, не може зрівнятися з вигаданою персоною», і «ви можете скаржитися, що серіал не може виглядати під попкорн як у кіно, яке створено за книгами Флемінга, але ця чудово зроблена і творчо вистрілює драма може стати цікавим аксесуаром до довгострокової лінії про Бонда»[13].

У той же час, Ніл Генцлінгер з «New York Times» помітив, що «міні-серіал несе в собі відмову („деякі імена, місця та інциденти є вигаданими і були змінені для драматичного ефекту“), так що точність портрета неможливо оцінити», і в сюжеті "привид характеру Бонда всюди дражнить шанувальників книг і фільмів: « бачите паралелі?», завдяки чому цей серіал «представлятиме інтерес для шанувальників Флемінга і його літературної творчості Джеймса Бонда»[14]. Філіпа Джоделка з "The Guardian"сказала, що серіал «знято красиво, як Бонд», а також «виглядає і відчувається розкішним», але незрозуміло чим він є: то вишуканим позолоченим подарунком або спогадом про минуле[15].

Епізод[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://live.dbpedia.org/resource/Fleming:_The_Man_Who_Would_Be_Bond
  2. http://dbpedia.org/resource/Fleming:_The_Man_Who_Would_Be_Bond
  3. Лицензия на несовершенство. Татьяна Алешичева о сериале «Флеминг: человек, который хотел стать Бондом». Коммерсантъ. 4 апреля 2014. Процитовано 6 марта 2015.
  4. а б в г Ian Fleming: the man who would be Bond. The Daily Telegraph. Процитовано 6 марта 2015.
  5. Флеминг. Первый канал. 6 марта 2015. Процитовано 6 марта 2015.
  6. 'Fleming: The Man Who Would Be Bond' review: His wild side. Newsday. 27 января 2014. Процитовано 6 марта 2015.
  7. а б Fleming: The Man Who Would Be Bond premieres January 29 On BBC America’s Dramaville. BBC Worldwide. 19 декабря 2013. Процитовано 6 марта 2015.
  8. ‘Fleming: The Man Who Would Be Bond’ Set For January 29 Premiere On BBC America. Deadline.com. 18 декабря 2013. Процитовано 6 марта 2015.
  9. Check Out Dominic Cooper In Fleming: The Man Who Would Be Bond Stills. Cinema Blend. Процитовано 6 марта 2015.
  10. Dominic Cooper: playing Ian Fleming could make me the next James Bond. Radio Times. 17 сентября 2013. Процитовано 6 марта 2015.
  11. Fleming. About the Show. BBC America. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 6 марта 2015.
  12. TV Review: ‘Fleming: The Man Who Would be Bond’. Variety. 24 січня 2014. Процитовано 22 серпня 2021.
  13. Fleming: The Man Who Would Be Bond: TV Review. The Hollywood Reporter. 24 січня 2014. Процитовано 22 серпня 2021.
  14. 'Fleming: The Man Who Would Be Bond,' on BBC America. The New York Times. 28 января 2014. Процитовано 6 марта 2015.
  15. Fleming may be shot like a Bond film, but its protagonist belongs in the past. The Guardian. 8 лютого 2014. Процитовано 22 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]