Франків Любомир Васильович

Франків Любомир Васильович
Народився	9 січня 1945(1945-01-09) Любша
Помер	22 грудня 2018(2018-12-22) (73 роки) Стрий
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, журналіст
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Мова творів	українська
Роки активності	від 1957 до 2018
Напрямок	реалізм, романтизм
Жанр	вірш, есе, критично-оглядова стаття, повість
Членство	Національна спілка письменників України
Сайт: frankiv-l.livejournal.com

|Ukrcenter= |Примітки=

Любоми́р Васи́льович Фра́нків (* 9 січня 1945, с. Любша Рогатинського району Івано-Франківської області — 22 грудня 2018, Стрий) — український письменник, журналіст і політичний діяч.

Біографія

Любомир Франків народився в сім'ї Василя і Ганни — кравця й робітниці городньої ланки. Має сестру Катерину й братів Стефана та Володимира. 1952 року пішов до Любшанської семирічної школи, яку закінчив у 1960-му. У 1961—1962 навчався у Стрийському ПТУ № 8. Мав виробничу практику в Москві, на заводі імені Лихачова. Здобув спеціальність «слюсар-інструментальник з виготовлення штампів і пристроїв».

У 1962—1964 працював на Новороздольському хімічному комбінаті та стрийських підприємствах — ВРЗ і заводі залізобетонних конструкцій.

1964 року Любомира Франкова призвано до армії. Потрапив він у Далекосхідний військовий округ і спершу навчався в ШМАС (школа молодших авіамеханіків). Друкувався в армійській окружній газеті і, будучи кандидатом у майстри спорту з боксу, виступав на першостях Далекосхідного округу з цього виду спорту. За відмову поїхати на чемпіонат Збройних сил СРСР Любомира Франкова перевели в Чаган (Семипалатинська область. Там він служив на аеродромі стратегічних ядерних ракетоносців і бомбардувальників ТУ-95.

Демобілізувавашись у 1967-му, Франків працював штатним журналістом у стрийській газеті «Будівник комунізму» й позаштатним у сколівській газеті «Радянська Верховина». Був також на посаді тренера з боксу в товаристві «Спартак» та інструктором спорту на підприємствах Стрийщини.

1979 року вступив до Львівського університету на філологічний факультет (спеціальність «українська мова і література») й 1985 року здобув диплом з кваліфікацією філолога та викладача української мови й літератури.

Працював журналістом (де й коли?) та інших роботах (яких і коли?). Засновник, голова клубу «Літературна вітальня» (Стрий) (коли?); засновник і редактор газети «Українська перспектива» (чий орган? вказати дати). У 1990 р. був заступник голови Стрийської міської організації УРП.

Творчість, громадське життя

1957 року опублікував свій перший допис у рогатинській газеті «Зоря комунізму», за що отримав (з слів Любомира Франкова) 50 копійок гонорару.

Писалося всяке аж поки утнув таке, що тата викликали в школу і він мені заборонив писати дурне. Він прагнув аби, по закінченні школи, я вивчився на попа — інакше коням хвости крутиму чи колгоспні корови пастиму.

Організатор Першого з'їзду Спілки офіцерів України у Києві 1991 р. Учасник з'їздів, зборів, конференцій Гельсинської спілки, НРУ, УРП. У 1993 р. Любомир Франків вступив у Національну спілку письменників України. Від 2007 року живе у Литовській Республіці. Учасник програми «Східне партнерство» 2009 — 10-й роки.

6—8 грудня 2011 р. учасник у Вільнюсі 1-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Атомна енергетика — виклики середовищу екології, здоров'ю людини, економіці і праву».

2000 рік. Лауреат премії Ліги українських меценатів та родини Дмитра Нитченка.

2009 рік. Переможець 13-го Сходу Литовського літературного конкурсу, нагороджений дипломом 1-го ступеня в номінації «Проза» — книжка «Розвіяний вітром» посіла перше місце.

Першу повість «Тінь чорної троянди» опублікував у видавництві «Каменяр» 1991 р.

---

Зараз на виході збірка новел «Мандри бога» видавництво «Каменяр»; «Із Зали Суду…»(видавництво у Литві).

Рукописи:

• Обман
• Як пахнуть громи?
• Художник і кохання
• Заперечую призначення
• Вертикаль
• Притон-2 (або Помаранчева революція)
• Метафори волі (поезія)
• Мова не язик, язик не Мова (тлумачення, мовна афористика)
• Маніфест Правди України

Твори

• 1994 р. у журналі «Дзвін» (котрий номер?) вийшов друком роман «Прірва».
• 2002 р. побачили світ (у яких видавництвах?) книги «Зіткнення» і «Фанфарон»
• 2004 р. «Притон» у видавництві «Каменяр».
• 2008 р. вийшла книга (яке видавництво?) литовською мовою, у перекладі Вітаутаса Вайтікаускаса «Розвіяний вітром». Український прозаїк Любомир Франків, який вже три роки живе в Литві, став лауреатом 13 Сходу Литовської літератури. Диплом першого ступеня у номінації «Проза» йому вручила 3 жовтня 2009 року директор Вільнюського Культурного Центру Біруте Кургоніне.

Відзначена книжка — «KLAJDŽIOJANT VĖJUOSE» («Розвіяний вітром») — збірник уривків із виданих і ще не виданих попередніх книжок письменника і написаних у Литві «Оповідей Йонаса», що суголосні із недавнім нашим минулим, боротьбою за свободу українців і литовців. Переклав з української на литовську Витаутас Вайтікаускас. Редактор Вйдоте Грішкевічіте. Невелика за обсягом книжка українця, що здобула визнання його литовських колег, вийшла у видавництві «Valdo leidykla».

• 2009 р. «Юда потирає руки» — «Каменяр»
• 2009 р. «Слово Слов'янина» («Закляття») — у видавництві «Відродження».
• 2011 р. «Золотий мільярд» у видавництві «Рій».
• 2012 р. «Із Зали Суду…» — у видавництві «Укмерґес спауітуве» (Литовська Республіка.) Ukmergės spaustuvė.
• 2020 р. «Шукаю істину життя». — Дрогобич: Посвіт.