Францішек Нітославський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Францішек Ксаверій Нітославський
Народився 1680(1680)
м. Станиславів, нині Івано-Франківськ
Помер 1755
м. Житомир
Громадянство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність політик
Відомий меценат
Посада підвоєвода Київський
Термін 1738—1755 роки
Конфесія католицтво
Батько Павло Нітославський
Рід Нітославські
Родичі Ясинські
Дружина Ельжбета Куницька
Діти 3 сина та 2 доньки
  • POL COA Dołęga.svg

Францішек Ксаверій Нітославський (пол. Franciszek Ksawery Nitosławski, 1680, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ — 1755) — урядник та військовий діяч Речі Посполитої.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1680 року в м. Станиславів (нині Івано-Франківськ, Україна). Походив із заможного польського шляхетського роду Нітославських гербу Доленга. Син Павла Нітославського, бургграфа вінницького, полковника коронних військ.

Замолоду отримав посаду ловчого хелмського. Наприкінці 1720-х років призначається гродським суддею м. Києва. За заповітом батька завершив фінансування будівництва костелу тринітаріїв у Станіславі, який було освячено у 1732 році.

У 1738 році стає підвоєводою Київським. На цій посаді намагався активно боротися з гайдамацьким рухом. Для цього налагоджував стосунки з кошовими отаманами Запорозької Січі, зокрема Семеном Єремієвичем та Якимом Ігнатовичем. У 1740 році отримав під опіку село Яроповичі.

У 1753 році брав участь (разом з повітовим суддею Лукашем Богдановичем) у розслідуванні справи щодо нібито викрадання і вбивства житомирськими євреями-орендарями сина шляхтича Студзенського. Усіх було визнано винними, з яких 6 четвертовано.

Помер Францішек Нітославський у 1755 році, ймовірно у Житомирі. Його було поховано в крипті костелу тринітаріїв у Станиславові.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ельжбета Куницька. Діти:

  • Сини померли молодими, не залишивши потомства
  • Уршуля (1710-), дружина Станіслава Щеньовського
  • Йоанна (1720-д/н), дружина Антонія Урсина-Пружинського

Джерела[ред.ред. код]

  • Завальнюк К. Останній із визначних Щеньовських. — Винниця, 2004. — С. 11.
  • Мицик Ю. А. Кілька документів до історії запорозького козацтва XVII — пп. XVIII ст. // Проблеми історіографії та джерелознавства історії запорозького козацтва. Матеріали наукових читань Д. Яворницького. Збірник статей. — Запоріжжя, 1993. — С. 85–101.
  • Справа Стефана Студзенського.
  • Niesiecki K. Herbarz Polski. — Lipsk, 1841. — T. VІ. — S. 571. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.