Фредерік Беґбеде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фредерік Беґбеде
фр. Frédéric Beigbeder
Frédéric-Beigbeder.jpg
28 травня 2014
Народився 21 вересня 1965(1965-09-21) (52 роки)
Неї-сюр-Сен
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність письменник
сценарист
режисер
Alma mater Інститут політичних досліджень
ліцей Людовика Великого
Мова творів французька
Роки активності 1990 і до тепер
Заклад Elle
France Inter[d]
Брати, сестри  • Charles Beigbeder[d]
Нагороди
Премії Премія Ренодо (2009)
Сторінка в Інтернеті beigbeder.net

Фредерік Беґбеде, Краків, 23 жовтня 2004
13 вересня 2014

Фредерік Беґбеде́ або Фредерік Беґбедер[1] (фр. Frédéric Beigbeder; нар.21 вересня 1965, Нейї-сюр-Сен) — французький прозаїк, публіцист, літературний критик, редактор, сценарист, актор та режисер. Вважається одним з найцікавіших сучасних письменників Франції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Фредерік Беґбеде народився 21 вересня 1965 року у передмісті Парижа Неї-сюр-Сен. Його мати — перекладач «жіночих» романів (зокрема творів Барбари Картленд), батько — керівник кадрової агенції, брат — Шарль Беґбедер, бізнесмен. Після навчання у ліцеях Монтеня (Lycée Montaigne) та Луї-ле-Грана (Louis-le-Grand) він поступає на політичні студії до університету (Institut d'Etudes Politiques de Paris ).

У 25 років цей закоренілий гуляка, організатор вечірок у Castel (модний нічний клуб в Парижі) видає свій перший роман «Щоденник молодого ідіота». Відтоді він співпрацював з різними журналами (Globe, Elle, Voici), вигадував рекламні слогани для Young and Rubicam, з'являєвся на телебаченні (Paris Première), знявся в порнографічному фільмі «Донька лодочника» (з участю зірки жанру Естель Дезанж (Estelle Desanges)), керував журналом NRV та продовжував писати. Після звільнення з Young and Rubicam він написав книгу «99 франків».

Про свою творчість автор говорить так: «У кожній з моїх книг я щось втрачаю: „Відпустка у комі“ — 10 років нічного життя, „Кохання триває три роки“ — мою колишню дружину, „99 франків“ — 10 років реклами. Я за літературу „випаленої землі“. Щоб позаду залишалися палаючі руїни. Це так як ментальний стриптиз. Ось я літературний Чіп і Дейл.»

Фредерік Беґбеде цікавиться не лише літературою, але й рекламою, телебаченням, журналістикою. Веде колонку в виданні «Le Figaro Magazine» з 2010 року. Фредерік Беґбеде є засновником літературної премії, яка щорічно присуджується перспективним французьким авторам «Prix de Flore». Разом із Жан-Марі Перьє є співавтор документального фільму про Джерома Селінджера.

Фредерік Беґбеде також:

  • засновник і головний редактор журналу «GENEREUX» у 1992
  • засновник і головний редактор журналу «DELUXE» у 1993
  • співвласник і головний редактор журналу «NRV» (1996)
  • засновник і генеральний секретар «Prix de Flore» (від 1994)
  • засновник і президент клубу «CACA» (1984—1993)

17 вересня 2016 року, на Форуму видавців у Львові Фредерік Беґбеде представив свої чотири книги в українському перекладі — «99 франків», «Уна і Селінджер», «Кохання живе три роки» та «Бесіди нащадка епохи»[2][3].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи
Новели
Ессе
Ітерв'ю
  • «Я й сам собі не вірю: діалог між єпископом та невіруючим» (Je crois moi non plus : Dialogue entre un évêque et un mécréant, 2004)
  • «Тихі бесіди» (Conversation muette, 2004)
  • «Бесіди нащадка епохи» (Conversations d’un enfant du siècle, 2015)

Переклади українською[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]