Фредерік Леметр
| Фредерік Леметр | |
|---|---|
| фр. Frédérick Lemaître | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Antoine Louis Prosper Le Maître |
| Прізвисько | Talma des boulevards |
| Псевдо | Frédérick Lemaître |
| Народився |
28 липня 1800[2][3][4] Гавр |
| Помер |
26 січня 1876[1][2][…] (75 років) X округ Парижа, Париж ·рак гортаніd |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | актор театру |
| Галузь | театр[5] і акторське мистецтво[5] |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Знання мов | французька[6][5] |
| Magnum opus | Robert Macaired |
| У шлюбі з | Sophie Hallignerd |
| Діти | Charles Lemaîtred |
| IMDb | ID 3516362 |
Фредерік Леметр, або Фредерік-Леметр (фр. Frédérick Lemaître; Frédérick-Lemaître), справжнє ім'я — Антуан Луї Проспер Леметр (фр. Antoine Louis Prosper Lemaître; 21 липня 1800, Гавр — 26 січня 1876, Париж) — французький актор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Його батько, Антуан Марі Леметр, відомий архітектор, засновник гаврської школи живопису та архітектури, помер 1809 року, після чого життя хлопчика різко змінилося. Мати переїхала до Парижа, де мешкали її родичі, і там почала торгувати меблями.
Фредерік Леметр, або «Великий Фредерік», як називали його сучасники, прожив бурхливе та неспокійне життя.
Виступав у спектаклях на сценах бульварних театрів Парижа у найрізноманітніших амплуа — від гротескно-комедійних до зворушливо-драматичних.
У червні 1820 року вступив до трупи театру «Одеон», де провів три сезони, після чого опинився в театрі «Амбігю-Комік». Там за чотири сезони зіграв 25 ролей і виступив на сцені 980 разів. При цьому майже завжди граючи центральні ролі, він встиг ще з'явитися в кількох ролях у маленьких театриках, а також написати дві п'єси. 1827 року переходить до театру «Порт Сен-Мартен», де дебютує в мелодрамі «Тридцять років, або Життя гравця» Дюканжа[fr] та Діно.
Скупивши значні статки, наприкінці життя розорився і мусив публічно розпродувати своє майно. На старості багато хворів і помер у злиднях. Шанувальниками таланту Леметра були Гюго, Дікенс, Герцен, Бальзак. Генріх Гейне писав про нього: «[Фредерік Леметр]… — один із тих страшних жартівників, побачивши яких Талія з жахом блідне, а Мельпомена блаженно посміхається»[7].
«…Фредерік — найсильніший актор, якого лише знаю, — писав І. С. Тургенєв про виконання Ф. Леметром ролі Макера. — У цій п'єсі він страшний… яка зухвалість, яке безсоромне нахабство, який цинічний апломб, який виклик усьому і яке презирство всього!.. Але яка гнітюча правда, яке натхнення!», а Теофіль Готьє назвав Фредеріка «найвизначнішим актором світу»[8].
Похований на цвинтарі Монмартр. На похороні актора з прощальною промовою виступив Віктор Гюго, який сказав, що «… пам'ять, яка переживе Фредерік-Леметра, буде прекрасною, — йому судилося залишити незабутній слід на самій вершині свого мистецтва»[9].
Серед кращих ролей Ф. Леметра слід зазначити:
- Робер Макер у мелодрамі «Заїжджий двір Андре» Бенжамена Антьє (1823)
- Жорж Жермані у мелодрамі «Тридцять років, або Життя гравця» Дюканжа (1827)
- Рюї Блаз у драмі «Рюї Блаз[fr]» В. Гюго (1838)
- Татусь Жан у мелодрамі «Паризький ганчірник» Ф. Піа (1847)
Образ у мистецтві[ред. | ред. код]
- «Діти райка» — фільм режисера Марселя Карне (1945).
- Вистава Санкт-Петербурзького академічного театру імені Ленради[ru] «Фредерік, або Бульвар злочинів» за однойменною п'єсою Е.-Е. Шмітта (режисер Владислав Пазі[ru], 2002); у головній ролі — Сергій Мигицко[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Генрих Гейне. Собрание сочинений в 10 томах. М.;Государственное издательство художественной литературы, 1958; том VII, с. 272.
- ↑ 100 великих актеров : Мусский Игорь Анатольевич :. book-online.com.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 21 червня 2017.
- ↑ Виктор Гюго. Собрание сочинений в 15 томах, М.; Государственное издательство художественной литературы, 1956; том XV, с. 608.
- ↑ Афиша. Репертуар Театра имени Ленсовета, Санкт-Петербург. lensov-theatre.spb.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- История западноевропейского театра. В 7 тт. Т. 3. Под ред. С. С. Мокульского. — М.: Искусство, 1963.
- История зарубежного театра. В 4 кн. Кн. 2. — М.: Просвещение, 1984.
- Финкельштейн Е. Л. Фредерик-Леметр. — Л.: Искусство, 1968. — 252 с.
- Ерік-Емманюель Шмітт. Фредерік, або Бульвар злочинів.
|
