Бульвар дю Тампль
Бульвар дю Тампль Франція | |
|---|---|
| фр. Boulevard du Temple | |
 Бульвар дю Тампль | |
| Населений пункт | Париж |
| Назва на честь | Maison du Templed |
| Дата початку забудови | 1656 |
| Інші топоніми | rue du Templed і Бульвар дю Тампль[d] |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 405 м[1] |
| Координати | 48°51′48″ пн. ш. 2°21′59″ сх. д. / 48.86333° пн. ш. 2.36639° сх. д. |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑7444 ·R (Париж, III округ Парижа, XI округ Парижа, Quartier de la Folie-Méricourt, Quartier des Enfants-Rouges) |
| Мапа | |
 | |
 Бульвар дю Тампль у Вікісховищі | |
Бульвар дю Тампль (фр. Boulevard du Temple) — бульвар у Парижі між третім та 11-м округами, який пролягає від площі Республіки до площі Падлу. У XVIII столітті тут зародився бульварний театр. Бульварні театри на бульварі Тампль стали взірцем для Віденського приміського театру й театру в Берліні.
Свою назву бульвар отримав від середньовічної фортеці Тампль, побудованої тамплієрами, в ті часи ще за межами Парижа.
Бульвар знаходиться на місці міського муру, спорудженого за часів Карла V, що простояв до часів Людовика XIV. Сам бульвар з висадженими вздовж деревами було прокладено в 1656—1705 роках.
Під час Французької революції театральні заклади на бульварі дю Тампль з часом витіснили паризький ярмарковий театр, який мав в ті часи успіх. Після пожежі на ярмарку Сен-Жермен у 1762 році, деякі театри і кафе переїхали до будівлі на бульварі. В 1782 році наставник мадам Тюссо Філіпп Куртіус представив тут свою другу виставку. З 1791 театри набули все більшого поширення. Театри розташовувалися на північно-східній стороні бульвару. Єдиний театр на протилежному боці — Théâtre Déjazet — є також єдиним театром, що зберігся до нашого часу..
Через велику кількість кримінальних драм, що йшли на сценах театрів, бульвар прозвали Кримінальним бульваром (Boulevard du Crime). У першій половині XIX століття найпопулярнішим автором і режисером був родоначальник сценічної мелодрами Піксерекур, якого називали «Корнелем бульварів». Також мали успіх комічні пантоміми та феєрії. В 1819 році на сцені театру Фюнамбюль мім Жан-Батист Дебюро створив поетичний образ нещасного закоханого П'єро.
В 1835 році, під час замаху Фієскі на короля Луї-Філіпа I за допомогою «пекельної машини», постраждала велика кількість людей, що знаходилися в цей час на бульварі дю Тампль.
В 1838 році на бульварі дю Тампль було зроблено одну з перших фотографій із зображенням людини. На цьому дагеротипі бульвар виглядає безлюдним, проте це пов'язано з витримкою тривалістю понад 10 хвилин, протягом якої пішоходи та транспорт зникли з виду, і лише одна людина, що зупинилася у чистильника взуття, залишилася в кадрі.
Під час містобудівних робіт під керівництвом барона Османа у другій половині XIX століття, частина кварталу Маре була перепланована. При цьому постраждав і бульвар дю Тампль — більшість театрів було знесено в 1862 році заради розширення площі Республіки.
Реконструкцію бульвару першої половини XIX століття можна побачити у фільмі Марселя Карне «Діти Райка» (1945).
- 1759: Théâtre des Grands-Danseurs du Roi, з 1792 року Théâtre de la Gaîté
- 1769: Théâtre de l'Ambigu-Comique заснований Nicolas-Médard Audinot, став потім Folies-Dramatiques в 1832 році
- 1774: Théâtre des Associés
- 1779: Théâtre des Variétés-Amusantes
- 1785: Théâtre des Délassements-Comiques Планше-Валкур
- 1787: Cabinet des figures de cire (Кабінет воскових фігур), закритий в 1847 році
- Метро: лінії 3, 5, 8, 9, 11, станції République або Filles du Calvaire.
- André Degaine, Guide des promenades théâtrales à Paris, Paris, Nizet, 1999, ISBN 2-7078-1278-1
