Фронт національного визволення (Алжир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фронт національного визволення
Герб
Seal of the Provisional Government of the Algerian Republic.svg
Логотип
Дата створення / заснування 23 жовтня 1954
Голова Абделазіз Бутефліка
Держава Flag of Algeria.svg Алжир
Політична позиція Універсальна партія
Політична ідеологія Algerian nationalismd, арабський націоналізмd, Антиімперіалізм і Популізм
Розташування штаб-квартири Алжир
Архіви зберігаються у Музей сучасної історії (Париж)[1]
Шістнадцятковий триплет кольору DC143C
Офіційний сайт
CMNS: Фронт національного визволення у Вікісховищі

Фронт національного визволення (фр. Front de libération nationale, FLN; араб. جبهة التحرير الوطني لجزائرية‎, Jabhat al-Taḩrīr al-Waţanī‎‎) — соціалістична політична партія в Алжирі. У роки Війни за незалежність (1954—1962) ФНВ очолював національно-визвольний рух.

Історія[ред. | ред. код]

Фронт національного визволення був створений 1 листопада 1954 року в результаті злиття кількох дрібних політичних угрупувань як загальнонаціональна організація, що очолила збройну боротьбу за незалежність Алжиру від Франції. До нього входили представники усіх соціальних груп країни, включаючи частину національної буржуазії та феодальних елементів. ФНВ мав свою військову організацію — Армію національного визволення.

До 1956 року ФНВ об’єднав практично всі націоналістичні угрупування Алжиру, що ворогували між собою. Перша програма ФНВ, прийнята на з’їзді у серпні 1956 року, висунула як основні завдання досягнення Алжиром незалежності, створення демократичної республіки, проведення аграрної реформи, націоналізацію крупних засобів виробництва. На з’їзді було створено вищий орган ФНВ — Національну раду алжирської революції. У 1956 році редактором друкованого видання ФНВ — газети «Воїн» («El Moudjahid») — стає марксистський теоретик Франц Фанон, темношкірий вихідець з Мартиніки. У подальшому Фанон стає головним ідеологом руху.

У вересні 1958 року ФНВ створив тимчасовий уряд Алжирської Республіки.

На сесії Національної ради алжирської революції у Триполі (Лівія), у червні 1962, після завершення національно-визвольної війни та підписання угоди про припинення вогню між ФНВ та урядом Франції (Евіанські угоди), була прийнята програма, що передбачала перехід до народно-демократичної революції, побудову держави на базі соціалістичних принципів, здійснення аграрної реформи, націоналізацію корисних копалин, транспорту, банків та зовнішньої торгівлі, індустріалізацію країни. У програмі було поставлено завдання перетворення ФНВ на політичну партію.

Невдовзі після цього стався розкол усередині ФНВ, при цьому гору взяли прихильники революційних перетворень, яким за підтримки Армії національного визволення вдалось взяти владу до своїх рук й утворити уряд Алжирської Народної Демократичної Республіки (вересень 1962). ФНВ став урядовою, а згодом — єдиною дозволеною в країні політичною організацією.

Було створено Політбюро ФНВ, до складу якого увійшли Ахмед Бен Белла, полковник Хуарі Бумедьєн та Мухаммад Хідр. Ахмед Бен Белла у 1963 році очолив уряд.

1964 року на базі ФНВ було створено політичну партію. Перший (установчий) з’їзд партії відбувся 16—21 квітня 1964 року у місті Алжир. З’їзд ухвалив програму — так звану Алжирську хартію, де вказувалось, що Алжир обирає соціалістичний шлях розвитку. З’їзд встановив, що партія має складатись переважно з селян та робітників. З 19 червня 1965 року ФНВ в результаті перевороту очолив Революційну раду Алжирської Народної Демократичної Республіки під головуванням Хуарі Бумедьєна. Бумедьєн до самої смерті тримав під жорстким контролем ситуацію в партії та країні. Після його смерті (1978) партія реформувалась, набувши свого сучасного вигляду.

ФНВ був єдиною дозволеною партією до кінця 1980-х, коли до Конституції були внесені поправки, що дозволяли багатопартійну систему.

На парламентських виборах 2002 року партія отримала 34,3 % голосів та провела до парламенту 199 депутатів. А вже на виборах 2012 — 220 місць у парламенті з 462[2][3]., ФНВ нині очолює генеральний секретар Алі Бентфліс, прем’єр-міністр Алжиру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.calames.abes.fr/pub/lacontemporaine.aspx#details?id=FileId-896
  2. Algerian regime tightens grip despite Arab Spring (англ.). AFP via Google. 12 мая 2012 года. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 17 травня 2012. 
  3. Правящая коалиция одержала победу на выборах в Алжире. РИА Новости. 11 мая 2012 года. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 17 травня 2012. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]