Фрідріх II (курфюрст Бранденбургу)
| Фрідріх II нім. Friedrich II. von Brandenburg | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: |
19 листопада 1413[1] Тангермюнде, Штендаль, Саксонія-Ангальт, Німеччина | |
| Смерть: |
10 лютого 1471[1] (57 років) Нойштадт-на-Айші, Середня Франконія, Баварія | |
| Поховання: | Heilsbronn Abbeyd | |
| Країна: | Бранденбург | |
| Рід: | Гогенцоллерни | |
| Батько: | Фрідріх I | |
| Мати: | Єлизавета Баварська | |
| Шлюб: | Катаріна Саксонська | |
| Діти: | Доротея Бранденбурзька і Margaret of Brandenburgd[2] | |
Фрідріх II Бранденбурзький, Фрідріх Залізний, Фрідріх Залізний зуб (нім. Friedrich II. Von Brandenburg; 19 листопада 1413, Тангермюнде, Саксонія-Ангальт — 10 лютого 1471, Нойштадт-на-Айші, Баварія) — курфюрст та маркграф Бранденбурзької марки в 1437–1470 роках.
Другий син Фрідріха I та Єлизавети Баварської у віці 8 років був заручений з наслідною принцесою Польщі Ядвігою Ягайлівною і протягом десяти років виховувався в Польщі. Раптова смерть нареченої залишила глибокий слід в душі Фрідріха, все життя страждав меланхолією.
У 1437 Фрідріх очолив марку. Продовжуючи політику свого батька, він вів боротьбу зі станами, зламав автономію дворянства. Але у своїй політиці він навмисно уникав імперських тенденцій, відмовився від запропонованих йому корон Польщі та Богемії і волів присвятити себе зміцненню свого курфюрства. Для цього він обмежив самостійність об'єднаних Берліна- Кельна і міських спілок в Бранденбурзькій марці, позбавивши колишніх їх вольностей, заснував на Шпреє, між Кельном і Берліном, фортецю.
У 1446 році після смерті польського короля Владислава III у битві під Варною Фрідріха II було висунуто претендентом на трон Польщі. Його переважно підтримувало духівництво та патриціат великих міст.Проте на з'їзді в Пйотркув-Трибунальському більше голосів отримав Болеслав IV Варшавський. Втім зрештою трон дістався Казимиру Ягеллончику.
У 1451 було завершено будівництво палацу курфюрста. Спадковими договорами з Мекленбургом, Саксонією і Гессеном він огородив курфюрство від зовнішніх загроз. В 1454 Фрідріх викупив у тевтонського ордена за 40 тисяч гульденів Нову марку.
Приєднав до своїх володінь Коттбус, Неймарк, Тальберг -Вернігероде, Альтмарк; через Лузацію вступив в боротьбу з Їржі Подєбрадом і за миром в Губені в 1462 році відмовився від наміру приєднати Лузацію; невдало закінчилася і спроба захопити Померансько-Штеттінські землі, де в 1464 році вимерла герцогська лінія.
Виснажений безрезультатною боротьбою з Померанією, в 1470 Фрідріх передав владу своєму братові Альбрехту-Ахіллу і пішов у Франконію, в фортецю Плассенбург, де і помер в 1471 році.
Благочестя і твердість волі були основними рисами характеру Фрідріха II. Батько його приділяв багато часу справам імперії, але він цілком зосередив свою увагу на Бранденбургу. Відносини Фрідріха до імператора були постійно мирними і дружніми.
Нащадки[ред. | ред. код]
11 червня 1446 у Віттенбергу Фрідріх II одружився з Катериною Саксонською, дочкою курфюрста Саксонії Фрідріха I. У них народилися:
- Доротея (1446–1519), одружена з герцогом Йоганном IV Саксен-Лауенбурзьким (1439–1507)
- Маргарита (1449/50-1489), одружена з герцогом Померанії Богуславом X (1454–1523)
- Іоганн (бл. 1452–1454)
- Еразм (бл. 1453–1465), позашлюбний син
Література[ред. | ред. код]
- Lehnert U. Der Kaiser und die Siegesallee. Réclame Royale.
| Попередник Фрідріх I |
|
Курфюрст Бранденбургу 1378 — 1388 1410 — 1415 |
|
Наступник Альбрехт III Ахіллес |
- ↑ а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11853565X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage