Фріц Келлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Фріц Келлер
RC Strasbourg, 1936-1937.jpg
Особові дані
Народження 21 серпня 1913(1913-08-21)
  Страсбург, Німеччина
Смерть 8 червня 1985(1985-06-08) (71 рік)
Зріст 174 см
Громадянство Flag of France.svg Франція
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1933–1939 Франція «Страсбур» 149 (76)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1934–1937 Франція Франція 8 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Фредерік Келлер або Фрідріх Келлер (фр. Frédéric Keller, нім. Friedrich Keller; нар. 21 серпня 1913, Страсбург, Німеччина — пом. 8 червня 1985) — французький футболіст, нападник. Більше відомий, як Фріц Келлер. Учасник чемпіонату світу 1934 року.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Протягом усієї кар'єри професіонального футболіста захищав кольори одного клуба. У першому сезоні «Страсбур» посів четверте місце в північній групі другого дивізіону, а в додатковому турнірі здобув путівку до ліги найсильніших. До кінця 30-х років команда з Ельзасу була на провідних ролях в еліті французкого футболу, завершувала чемпіонати на другому і третьому місцях. Особисто для Келлера найкращим став сезон 1934/35 — 21 гол в 30 іграх.

Вдало команда виступила в кубку Франції 1936/37. На шляху до фіналу були здобуті перемоги над «Ексельсіором» (Рубе), «Ред Старом» (Париж) і «Руаном». Завдяки голу Оскара Рора, «Страсбур» повів у рахунку і у вирішальному матчі, але втримати позитивний результат не вдалося — трофей дістався суперникам із «Сошо».

У складі збірної Франції дебютував 10 травня 1934 року проти команди Нідерландів. Це була остання репетиція перед італійським мундіалем. Матч проходив в Амстердамі. У перші 12 хвилин гри господарі поля забили три м'ячі. Майже відразу Фріц Келлер скоротив відрив у рахунку. За півтора тайма футболісти обох команд відзначилися це п'ять разів і остаточний рахунок матчу — 4:5 на користь гостей.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому. За національну збірну виступав до березня 1937 року; всього провів 8 матчів, 3 голи.

За шість сезонів провів 173 офіційних матчі, 89 забитих м'ячів (у середньому — 0,51 гола за гру). У роки німецької окупації виступав за аматорську команду «Ред Стар» (Страсбург).

Брат — Курт Келлер, свого часу був наймолодшим дебютантом у французькому професіональному футболі. У Лізі 1 захищав кольори клубів «Страсбур», «Сошо» і «Тулуза»[1].

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Другий призер чемпіонату (1): 1935
  • Третій призер чемпіонату (1): 1936
  • Фіналіст кубка Франції (1): 1937

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Збірна
Ліга Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1933/34 Франція «Страсбур» Д-2 27 24 2 1 2 1
1934/35 Франція «Страсбур» Д-1 30 21 3 3 3 1
1935/36 Франція «Страсбур» Д-1 17 5 2 0
1936/37 Франція «Страсбур» Д-1 25 8 7 2 3 1
1937/38 Франція «Страсбур» Д-1 29 11 2 4
1938/39 Франція «Страсбур» Д-1 21 7
Усього за кар'єру Д-1 122 52 16 10 8 3
Д-2 27 24

Чемпіонат світу 1934 року:

1/8 фіналу
27 травня 1934
Австрія 3 — 2 Франція
Сінделар Гол 45'
Шалль Гол 93'
Біцан Гол 109'
Звіт
Ніколя Гол 18'
Верр'є Гол 115' (пен.)

Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (NYCS-bull-trans-K.svg), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль

Франція: Алексіс Тепо (NYCS-bull-trans-K.svg), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Курт Келлер (фр.). Pari-Et-Gagne. Процитовано 8 лютого 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]