Філіп-Жозеф Обер де Ґаспе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіп-Жозеф Обер де Ґаспе
Народився 30 жовтня 1786(1786-10-30)[1][2][…]
Квебек, Провінція Квебек, Британська імперія
Помер 29 січня 1871(1871-01-29) (у віці 84 роки)
Квебек, Канада
Країна  Канада
Діяльність письменник, есеїст, правник
Сфера роботи література[4], право[4] і Мемуарна літератураd[4]
Мова творів французька
У шлюбі з Susanne Allisond[5]
Діти Phillipe-Ignace François Aubert de Gaspéd і Elmire-Charlotte Aubert de Gaspéd[6]

CMNS: Філіп-Жозеф Обер де Ґаспе у Вікісховищі

Філіп-Жозеф Обер де Ґаспе (30 жовтня 1786 — 29 січня 1871) — канадський юрист, письменник і поміщик. Він відомий головним чином своїм романом Les Anciens Canadiens, який вважається першим класичним твором франко-канадської художньої літератури[7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Він народився в місті Квебеку в 1786 році в сім'ї поміщика П'єра-Іґнаса Обера де Ґаспе та Катрін Тар'є де Ланодьєр, доньки сеньйора Шарля-Франсуа Тар'є де Ланодьєра . Родина Обер де Ґаспе була шанованою, нобілітованою ще Людовиком XIV у 1693 році [8] Дід Філіпа-Жозефа, Іґнас-Філіп Обер де Ґаспе, воював під керівництвом Луї-Жозефа де Монкальма під Карильйоном (Тікондероґа). [9] Пізніше Жозеф успадкував родинний маєток на березі річки Святого Лаврентія[10].

Філіп-Жозеф навчався в Квебекській семінарії та служив у місцевій міліції, ставши капітаном. Він вивчав право у Джонатана Сьюелла, а потім у Жана-Батіста-Олів’є Перро, і був причислений до адвокатури в 1811 році. Після адвокатської практики до 1816 року він був призначений шерифом округу Квебек. Він загруз у боргах, за що був ув'язнений на чотири роки. Після звільнення він оселився у своєму маєтку в Сен-Жан-Порт-Жолі, Квебек на річці Святого Лаврентія , де наступні тридцять років провадив історичні дослідження.

У віці сімдесяти п'яти років він закінчив роман Les Anciens Canadiens («Старі канадці», Квебек, 1863). Майже повністю заснована на фактах, історія ілюструє канадську національну традицію, характер і звичаї. Події власного непростого життя автор переплітає з трагічною розповіддю про боротьбу та падіння Нової Франції та зміну режиму, очевидців якої він знав особисто. На той час це була, мабуть, найпопулярніша книга, яка коли-небудь видавалася в Квебеку.

У 1866 році Обер де Ґаспе опублікував свої «Мемуари», які продовжують і доповнюють історичні нотатки, що містяться в інших його роботах. Менш блискучі й привабливі, ніж його роман, Мемуари є чудовим зразком анекдотичної історії. Становище та досвід автора, останній прямо чи опосередковано охоплює простір століття, починаючи з Конкісти, зробили його автентичним літописцем неясного, але насиченого подіями періоду історії.

Він був останнім сеньйором маєтку Сен-Жан-Порт-Жолі і помер у Квебеку 29 січня 1871 року.

Родина[ред. | ред. код]

У 1811 році він одружився з Сюзен Еллісон. Разом вони мали 13 дітей. Деякі з його дочок вийшли заміж за відомих чоловіків, у тому числі Сюзен, яка вийшла заміж за Вільяма Павера, члена законодавчих зборів; Аделаїда, яка вийшла заміж за Жоржа-Рене Савеуса де Боже ; Шарлотта-Елмір, яка вийшла заміж за Ендрю Стюарта, суддю та сеньйора; і Зої, яка вийшла заміж за Шарля Жозефа Аллейна, який також був мером міста Квебек[11]. Його син Філіп-Іґнас Франсуа також був письменником.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. а б в Czech National Authority Database
  5. répertoire du patrimoine culturel du Québec
  6. Lundy D. R. The Peerage
  7. Hayne, David M. (2 квітня 2008). Philippe-Joseph Aubert de Gaspé. Canadian Encyclopedia. Historica Canada. Процитовано 31 січня 2011.
  8. AUBERT DE LA CHESNAYE, CHARLES. Процитовано 27 січня 2022.
  9. AUBERT DE GASPÉ, IGNACE-PHILIPPE. Процитовано 27 січня 2022.
  10. Philippe Aubert de Gaspé. Процитовано 17 липня 2022.
  11. Lacourcière, Luc (1972). Philippe-Joseph Aubert de Gaspé. Dictionary of Canadian Biography.

Список літератури[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]