Фірлюк кенійський
| Фірлюк кенійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mirafra williamsi Macdonald, 1956 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Фірлюк кенійський[2] (Mirafra williamsi) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Ендемік Кенії. Вид був названий на честь Джона Джорджа Вільямса (1913–1997), британського орнітолога, куратора Музея Корендона[4].
Опис[ред. | ред. код]
Кенійський фірлюк має значно менші розміри, ніж польовий жайворонок: довжина птаха становить 14 см. Однак кенійський фірлюк має набагато довший дзьоб відносно довжини тіла.
Верхня частина тіла бурувата, поцяткована темними плямками. Горло біле, груди жовтувато-коричневі, поцятковані краплеподібними темно-коричневими плямками. Живіт рудувато-коричневий. Крила коричнюваті. Два бічних рульових пера темно-коричневі зі світлими краями, решта бурі. Дзьоб зверху сіруватий, знизу червонуватий. Лапи червоні. Очі карі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Цей малодосліджений вид жайворонків відомий з північної Кенії, де мешкає двома окремими популяціями. Перша популяція мешкає на північ від міста Марсабіта, в пустелі Діді-Малгалла, на рівнині з червоним вулканічним ґрунтом, порослій невисокими злаками і чагарниками. Друга популяція мешкає на плато між містами Ісіоло і Гарба-Тула, порослому чагарниками роду Barleria. Плато знаходиться на висоті від 600 до 1350 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
Попри обмежений ареал, МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція кенійських фірлюків нараховує до 200 тисяч птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Mirafra williamsi. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
- ↑ Beolens, Bo (2003). Whose Bird? Men and Women commemorated in the common names of birds. London: Christopher Helm. с. 368. ISBN 0-7136-6647-1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |