Хаматов Айрат Касимович
Айрат Хаматов  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Хаматов Айрат Касимович |
| Громадянство |  СРСР→ Росія |
| Народився | 2 лютого 1965 (59 років) селище Дербишки, Казань, РСФСР |
| Проживання | Q50289018?, Казань[1] |
| Вагова категорія | напівлегка, легка |
| Тренер | Краснов Віктор Васильович |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 19 вересня 1992 |
| Останній бій | 9 лютого 1994 |
| Боїв | 8 |
| Перемог | 2 |
| Перемог нокаутом | 0 |
| Поразок | 4 |
| Нічиїх | 2 |
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник СРСР
| |||
| Бокс | |||
| Чемпіонати світу | |||
| Золото | Москва 1989 | до 57 кг | |
| Чемпіонат Європи з боксу | |||
| Срібло | Гетеборг 1991 | до 60 кг | |
Хаматов Айрат Касимович (тат. Айрат Касыйм улы Хәмматов, рос. Хаматов Айрат Касимович; 2 лютого 1965, селище Дербишки, Казань) — радянський і російський боксер, чемпіон світу, призер чемпіонату Європи серед аматорів.
Боксом Айрат Хаматов займався з дванадцяти років. Пройшов спортивний шлях від першості Татарії до чемпіонатів СРСР, на яких 1986 року (до 57 кг) став бронзовим призером, 1989 (до 57 кг) — срібним, а 1991 року став чемпіоном СРСР (до 60 кг).
На чемпіонаті світу 1989 став чемпіоном, здобувши п'ять перемог, у тому числі в півфіналі над Арнальдо Меса (Куба) — 14-12 і у фіналі над Киркором Киркоровим (Болгарія) — RSC 3.
1990 року став бронзовим призером Ігор доброї волі.
На чемпіонаті Європи 1991 здобув перемоги над Мартіном Гарлі (Англія), Тібором Рафаелем (Чехословаччина) та Тончо Тончевим (Болгарія), а у фіналі програв Васіле Ністор (Румунія) і отримав срібну медаль.
1992 року був другим на першості СНД і до складу Об'єднаної команди на Олімпійські ігри 1992 не потрапив.
Протягом 1992—1994 років провів вісім боїв на професійному рингу.
З 2000 року очолював Федерацію боксу Татарстану.
- Хаматов Айрат Касимович(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
- Результати змагань на amateur-boxing.strefa
