Хамос
| Хамос | |
|---|---|
 | |
| Персонаж твору | Стела Меша  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Хамос, Кемош[1] (івр. כמוש Камош (kemoš); грец. Χαμώς) - західносемітське божество війни, чий культ був розповсюдженний на території Моав. Головний бог народу моавитян (відомого як «народ Хамоса»[2][3]), який неодноразово згадується в Біблії. Культ процвітав у залізну добу у Трансйорданії. Відповідно до Суд 11:24 він шанувався також амонітянами[1]. В елліністичний та римський періоди його асоціювали з грецьким богом Аресом[4].
Більшість інформації про бога походить зі стели Меша (де він присутній на чолі війська), царя Меша з Моави, кінця IX ст. до н. е. Ідея, яка виражена в написі, нагадує релігійні погляди ізраїльтян, що містяться в Біблії. Коли Хамос розгнівався на свою землю, – пояснюється в написі, – він здав Моав ізраїльському царю Омрі (батькові Ахава), але пізніше він визволив Моав через руку царя Меші, якого він любив, і Меша приніс у жертву населення ізраїльських міст на честь Хамоса (4Цар 3:27). Культ Хамоса здійснювався на «узвишшях»[5]. На стелі Меша згадується бог Астар-Хамос (Ashtar-Chemosh), поєднання імені Хамос з ханаанським богом Астаром. Тексти з Ебла також свідчать про бога Каміса (Kamiš), якого знали та якому поклонялися в північній Сирії, ім'я якого включено до назви міста Каркемиш (Kar-kamiš), але невідомо, чи це той самий бог, що й моавітянcький Хамос[4].
Насамперед Хамос вважався богом моавітян. Він називається моавітською гидотою, подібно до того, як Молох вважався мерзотою аммонітською (3Цар 11:7). Втім, одноразово Хамос названий божеством амонітян (Суд 11:24).
Соломон побудував на честь Хамоса для своїх дружин моавитянок капище, яке існувало аж до правління Йосії і тільки при цьому царя було зруйновано (4Цар 23:13). Кілька разів Хамос згадується у книзі пророка Єремії.
Хамос згадується в першій книзі поеми Джона Мільтона "Утрачений рай", при цьому він постає одним з важливих сподвижників Сатани:
За Молохом – Хемос, божок Моаву,
Що од квітучих виноградів Сибми
До Моря Мертвого вздовж узбережжя
На сороміцьких гульбищах витав
І під ім’ям Пеора спокусив
Ізраїльтян, коли ішли з Єгипту.
Ним зваблені, накликали на себе
Біду. Та потяг сластолюбних гульбищ
Їх млоїв знов – бо і в гаях Еннома
Сплітались у задушливих обіймах
Жорстокість Молоха й Хемоса хіть,
Аж Іосія-цар прогнав їх геть[6]. (пер. Олександр Жомнір)
- ↑ а б Моаб // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- ↑ Numbers 21:29
- ↑ Jeremiah 48:46
- ↑ а б Smelik, K. A. D. (2012). Chemosh. The Encyclopedia of Ancient History.
- ↑ 1 Kings 11:7
- ↑ 411 примітка: Хемос, божок Моаву… – за Біблією, бог племені на Схід од Мертвого моря, де, йдучи з Єгипту, ізраїльтяни зупинялись на постій і «розпутничали з дочками Моаву» та «пристали до Ваал-Пеора». За це ревнивий бог ізраїльтян наслав на свій народ пошесть, од якої згинуло їх 24 тисячі (Числа, XXV, 1-9). у поетичному зображенні Мілтона, Пеор – це той же Хемос. Ритуальні грищатна його честь так припали до вподоби ізраїльтянам, що вони іще понад 750 років оддавалися їм, як випливає з Біблії. Потім фанатичний цар Іосія, убиваючи жерців, палячи, руйнуючи, викидаючи з могил кості, – насаджував єдиного абстрактного бога. З цього читач краще збагне напругу Мілтонової оповіді.
- Dearman, A., ed. (1989). Studies in the Mesha inscription and Moab. Atlanta.
- Müller, H.-P. (1999). “Chemosh.” Dictionary of deities and demons in the Bible, 2nd ed.: 186–9. Leiden.
- Smelik, K. A. D. (2012). Chemosh. The Encyclopedia of Ancient History.
- Хамос // Библейская энциклопедия архимандрита Никифора. — М., 1891—1892.(рос.)