Молох (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молох

Мо́лох, Моле́х, Мелькарт, Мелек (грец. Μολοχ, івр. מולך‎) — шановане в Ханаані, Палестині, Фінікії та Карфагені божество природи та сонця, в жертву якому спалювали живцем людей, особливо дітей.

Молох у різних культурах[ред.ред. код]

Молоху поклонялися євреї в час виходу з Єгипту та під час правління царя Соломона. Крім євреїв йому поклонялись аммонитяни та фінікійці (їм він був відомий під іменем Мелькарт), подібний культ практикували і моавитяни.

Греки ототожнювали Молоха з Кроносом, римляни — з Сатурном.

Властиві фінікійській релігії людські жертвопринесення здійснювались в честь Молоха саме через спалення, при чому йому, як верховному богу, приносилося найдорожче. Найприємнішою жертвою вважалися новонароджені діти знатних родів. Дітей клали на простягнуті руки ідола, що мав обличчя бика, внизу, під руками, палало багаття, а щоб заглушити дитячі крики, жертвопринесення супроводжувалося піснями та музикою.

Переносно вживається як символ жорстокої сили, що вимагає багато жертв.

Згадка у Біблії[ред.ред. код]

В Біблії згадується про «проведення через вогонь» дітей в долині Гінном (Геєнна) близько Єрусалима, на честь Молоха, до вавилонського вигнання. Принесення в жертву дітей сприймалося як найугодніша богам жертва. Місцем відправлення культу в Палестині були за Біблією пагорби Тофета в долині Гінном[1]. У юдаїзмі людські жертвоприношення були заборонені; юдейський цар Йосія знищив Тофет. Людські жертвоприношення здійснювали лише такі царі, як Ахаз (2 Цар. 16:3) і Манасія (2 Цар. 21:6).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]