Координати: 54°36′55″ пн. ш. 83°36′21″ сх. д. / 54.61522° пн. ш. 83.60595° сх. д. / 54.61522; 83.60595

Харино (Новосибірська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
присілок Харино
Харино
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Новосибірська область
Муніципальний район Іскітимський район
Поселення Усть-Чемська сільрада
Код ЗКАТУ: 50215834003
Код ЗКТМО: 50615434106
Основні дані
Населення 130 (2010)[1]
Поштовий індекс 633223
Географічні координати: 54°36′55″ пн. ш. 83°36′21″ сх. д. / 54.61522° пн. ш. 83.60595° сх. д. / 54.61522; 83.60595
Мапа
Харино (Росія)
Харино
Харино

Харино (Новосибірська область)
Харино
Харино

Мапа

Харино (рос. Харино) — присілок у Іскітимському районі Новосибірської області Російської Федерації.

Входить до складу муніципального утворення Усть-Чемська сільрада. Населення становить 130 осіб (2010).[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Згідно із законом від 2 червня 2004 року органом місцевого самоврядування є Усть-Чемська сільрада[2].

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
2002[3]2007[4]2010[5]
176200130

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Численность населения городских и сельских населенных пунктов Новосибирской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Закон Новосибирской области от 2 июня 2004 года № 200-ОЗ «О статусе и границах муниципальных образований Новосибирской области» (рос.)
  3. Всероссийская перепись населения 2002 года. Численность населения по сельским населенным пунктам Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2016. Процитовано 7 квітня 2016.
  4. Реестр населённых пунктов Новосибирской области (подготовлен департаментом организации управления администрации Новосибирской области). Газета «Советская Сибирь», № 146, 31 июля 2007 года. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
  5. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских и сельских населенных пунктов Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.