Географія Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта Росії (англ.)

Росія — найбільша за площею держава світу (17,075 млн км²).

Назва[ред.ред. код]

Назва країни Росія (рос. Россия, Великороссия) стали широко використовувати у XVII столітті щодо Московщини (лат. Moscovia). Назву виводять від грец. Ρωσία, що є елінізованим топонімом Русь (грец. Ρως). У 19221991 роках в світі Росією називали весь Союз Радянських Соціалістичних Республік, ігноруючи назви інших республік.

Литовці історично звуть свого східного сусіда Криєвією (латис. Krievija) від назви стародавнього племені кривичів, пов'язаних із сучасною Білоруссю, а естонці з фінами Вене (ест. Vene, Venemaa; фін. Venäjä) від назви стародавнього племені венедів (Veneti).

Розташування[ред.ред. код]

Росія розташована в східній Європі і північній Азії. Її сусідами є КНДР, Китай, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. Цілком по морю вона межує зі США та Японією. РФ має найдовший кордон у світі.

Крайні пункти[ред.ред. код]

Крайні точки Російської Федерації:

Російська Північ займає 11,4 млн км², тобто майже 65% території Росії. З них, за міжнародною класифікацією: 5,4 млн км² — абсолютно дискомфортна зона для проживання людини; 3,4 млн км² — екстремально-дискомфортна зона і 2,5 млн км² — дискомфортна зона. Тобто більша частина території сучасної Росії практично непридатна для проживання людини[1].

Більша частина європейської частини РФ розташована в межах Східноєвропейської рівнини. На півдні — північні схили Кавказу, на північному заході — гори Хібіни. На схід від Уралу — Західно-Сибірська рівнина, обрамована на півдні горами Південного Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля та ін.). Між Єнісеєм та Леною розташоване Середньо-Сибірське плоскогір'я, між Леною та Тихим океаном — хребти та нагір'я Північно-східної Азії.

Моря[ред.ред. код]

Карта східних арктичних морів Росії (англ.)
Докладніше: Моря Росії

Росія омивається водами 12 морів трьох океанів. Північним Льодовитим океаном — Баренцовим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східно-Сибірським і Чукотським морями — на півночі; на заході — морями Атлантичного океану — Балтійським морем — на північному заході, Чорним, Азовським морями — на південному заході, а також внутрішньоконтинентальним Каспійським морем — на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями Тихого океану — на сході.

Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії до Атлантичного океану. Порти Балтійського моря мають важливіше значення, але проходи до портів Фінської затоки блоковані льодом протягом декількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік. Навігація Північним морським шляхом від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) відсутня щорічно 9 місяців, а влітку вона підтримується тільки за допомогою криголамів і повітряної розвідки. Порти Росії не мають виходу у відкритий океан. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, сполученому з Північним морем протоками Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні пройти через протоки Босфор і Дарданелли в Туреччині; Владивосток і Находка відділені від океану Японськими островами, а вихід з Мурманська в Атлантичний океан здійснюється вздовж берегів Скандинавії.

Геологія[ред.ред. код]

Докладніше: Геологія Росії

Корисні копалини[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Докладніше: Рельєф Росії

Умовно рельєф Росії можна розділити по Єнісею на західну рівнинну частину і східну — підвищену, гірську. Рівнинна західна частина країни складається із Східноєвропейської рівнини і Західно-Сибірської низовини, розділених Уральськими горами майже навпіл. На півдні підіймаються гори Кавказу. Східна гірська половина країни в центрі й на півночі ділиться річкою Лена на дві частини: Середньосибірське плоскогір'я і Індигіро-Колимську гірську країну. На півдні гірської половини країни підіймаються гори Алтаю, Забайкалля, Джугджур і Сіхоте-Аліню[2].

Велика частина території Росії зайнята рівнинами. Східноєвропейська рівнина (Руська), що на захід від Уральських гір, має середні висоти поверхні 100 м над рівнем моря. Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом заледеніння і подальшої річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належать до Балтійського кристалічного щита. Тут переважають хвилясті рівнини з одним масивом низьких гір (Хібіни) і безліччю озер. Розташовані південніше Ладозьке і Онезьке озера знаходяться в низовинній смузі, що продовжується на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії сягають 300 м. Валдайська і Смоленсько-Московська височини маркують кордон останнього плейстоценового заледеніння. Південніше знаходяться Середньоруська і Приволзька височини, відмінні хвилястим рельєфом і розвиненою мережею ярів. Широкі долини рік — Волги, Дону і їх приток обрамовані крутими правими схилами, тоді як ліві береги низовинні. На півдні Російська рівнина переходить в Причорноморську і Прикаспійську низовини. Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою до 5642 м. Гори Кавказу досить молоді і динамічні, оскільки знаходяться в зоні зіткнення Євроазіатської літосферної плити з Аравійською. Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижчі за рівень Світового океану. Вона тягнеться від північного узбережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече древнім дном Каспійського моря аж до Астрахані і утворює дельту з численними рукавами. На сході Руська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що протяглися з півночі на південь більш ніж на 2 тис. км. Їх північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану — Вайгач і Нова Земля, частково вкриті льодовиками. Горами Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Це древні, сильно зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м, найвища точка — гора Народна на півночі (1895 м). Західні схили Уральських гір пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західно-Сибірської рівнини. Урал багатий корисними копалинами.

Західно-Сибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над рівнем моря. Дренується річками басейну Обі і тягнеться між Уральськими горами і річкою Єнісей. У її серединній частині знаходяться сильно заболочена Середньобська низовина і Васюганська рівнина, де відкриті і експлуатуються величезні запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (гора Білуха).

Велику частину Східного Сибіру займає Середньо-Сибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти коливаються від 500 до 1700 м над рівнем моря. Найбільш висока частина плоскогір'я — гори Путорана (район Норильська) висотою 1500–1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташована Сибірська низовина і гори Бирранга (піврстрів Таймир) висотою до 1100 м. На крайньому півдні Середньо-Сибірське плоскогір'я переходить в Східні Саяни висотою до 3491 м (гора Мунку-Сардик). За озером Байкал і річкою Лена плоскогір'я переходить в хребти, досягаючи висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою до 1680 м над рівнем моря, Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (гора Побєда). На Тихоокеанське узбережжя виходить Серединний хребет з 28 діючими вулканами на півострові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Аліньвисотою до 1906 м (гора Топко).

Узбережжя[ред.ред. код]

Острови[ред.ред. код]

Докладніше: Острови Росії

Клімат[ред.ред. код]

Докладніше: Клімат Росії

Клімат країни змінюється від морського (на крайньому північному заході) до різко континентального (у Сибіру) і мусонного (на Далекому Сході). У багатьох районах Сибіру та Далекого Сходу багаторічна мерзлота.

Гідрографія[ред.ред. код]

Докладніше: Гідрографія Росії

Річки[ред.ред. код]

Річка Кама і її притока Чусова (англ.)
Докладніше: Річки Росії

Найбільші річки: Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур.

Озера[ред.ред. код]

Озеро Байкал з космосу, SeaWiFS
Озеро Байкал взимку, супутниковий знімок
Докладніше: Озера Росії

Каспійське море на півдні Росії — найбільше озеро у світі. Протягом багатьох років це море відступало, оскільки стік річок, які в нього впадають, Волги, Уралу, Кури і Тереку, через спорудження численних водосховищ і зрошувальних систем у 1960-х роках, був менший за випаровування з його поверхні. У 1980-х роках рівень Каспійського моря почав підвищуватися, однак причини цієї зміни поки не зрозумілі. Озеро Байкал в Сибіру — найбільш глибоке у світі озеро (1620 м). Тут зосереджено близько 20% усіх запасів прісної води на поверхні Землі (23 тис. км³). У озеро впадає понад 300 великих і малих рік, а витікає з нього тільки одна — Ангара. Озеро Байкал тектонічного походження; воно утворилося понад 25 млн років тому. Ладозьке озеро, розташоване на північному заході Росії, є найбільшим з озер Європи. Найбільше число озер і водосховищ зосереджене в північно-західній Росії і Західному Сибіру.

Ґрунтові води[ред.ред. код]

Ґрунти[ред.ред. код]

Докладніше: Ґрунти Росії

Рослинність[ред.ред. код]

Докладніше: Флора Росії

На території РФ з півночі на південь розташовуються природні зони: арктична пустеля, тундра, лісотундра, лісова та лісостепова зони, степова, зона напівпустель (поблизу Каспію).

Тваринний світ[ред.ред. код]

Рослинність на території Росії
Докладніше: Фауна Росії

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред.ред. код]

Докладніше: Екологія Росії

Охорона природи[ред.ред. код]

Фізико-географічне районування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юрій Соболєв «Пострадянська Росія». «Дзеркало тижня. Україна» № 8, 04 Березень 2011.
  2. (рос.) Детская энциклопедия. Том 1. — М.: Изд-во Академии педагогических наук РСФСР., 1958. 264 с.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]