Хоботов Руслан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Руслан Хоботов
Особисті дані
Повне ім'я Руслан Миколайович Хоботов
Народження 3 грудня 1970(1970-12-03) (50 років)
  Київ, СРСР
Громадянство Україна Україна
Позиція Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992 Україна Агросервіс (Бахмач) 1 (0)
1994-1995 Україна Агросервіс (Бахмач) 25 (0)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб Ігри (голи)
1993 Україна «СКІФ-Сілекс» (Київ) ? (?)
1993 Україна «Авангард» (Монастирище) ? (?)
1993-1994 Україна «СоцДонбас» (Донецьк) ? (?)
1994-1995 Україна «Аваль» (Київ) ? (?)
1995-1998 Україна «Кий-Політехнік» (Київ) ? (?)
1998-1999 Україна «Уніспорт-Будстар» (Київ) ? (8)
2000 Україна «МАСТ» (Київ) 4 (1)
2000-2001 Україна «Метрополітен» (Київ) ? (13)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Русла́н Микола́йович Хоботов (нар. 3 грудня 1970, Київ, УРСР, СРСР) — колишній український футболіст, футзаліст і футзальний арбітр. Наразі працює спостерігачем арбітражу футзальних ігор[1], керівником Банківської футзальної ліги[2], Голова Федерації футзалу Києва[3].

Біографія[ред. | ред. код]

В 1-му класі записався в шкільну секцію з футболу і два роки грав на позиції воротаря. Першим тренером був Євген Рудаков. Щороку виступав у турнірах «Шкіряний м’яч». З 1980 року перекваліфікувався у нападника і грав за київські футбольні клуби «Медприлад», «Старт», «МіськВНО» («Зміна»), «СКА». У 1988 році у складі збірної Києва «Трудові резерви» (тренер О. А. Первушкін) став срібним призером чемпіонату УРСР. В цьому ж році повторив цей успіх на всесоюзному рівні.

У 1989 році був призваний в армію, де виступав у складі збірної Київського військового округу. У 1990 і 1991 рр. завоював Кубок Радянської армії і Військово-морського флоту.

У 1993 році почав грати у футзал у команді «СКІФ-Сілекс» при Київському державному університеті фізичної культури. За день перед стартом фінального турніру Кубку України, який кияни виграли, отримав важку травму на тренуванні і всі матчі просидів на трибуні із загіпсованою ногою.

Після цього грав у командах вищої і першої ліг чемпіонату України з футзалу - київські «Аваль», «Кий-Політехнік» (Київ), «Уніспорт-Будстар», «МАСТ», «Метрополітен», «Авангард» (Монастирище), «СоцДонбас» (Донецьк).

У сезоні 1995/96 у складі «Кий-Політехніка» у вищій лізі чемпіонату України забив 19 голів, до яких додав 2 голи у Кубку України.

У сезоні 1996/97 у складі «Кий-Політехніка» у вищій лізі чемпіонату України провів 25 ігор (17 голів), до яких додав 2 гри у Кубку України (2 голи)[4]. Після вдалого сезону потрапив на перегляд в київський «Інтеркас», у складі якого встиг виграти турнір «Кубок визволення»[5], але, у підсумку, наступний сезон знову провів у «Кий-Політехніку».

За всю свою кар'єру у першій лізі чемпіонату України з футзалу провів 41 гру, забив 34 голи, у Кубку України з футзалу зіграв 22 матчі, забив 11 м'ячів[6].

Також встиг пограти у футбол у бахмачівському «Аверсі» у чемпіонаті України серед аматорів, зігравши один матч у сезоні 1992/93 і повністю провівши сезон 1994/95.

Ще під час ігрової кар'єри у першій лізі почав судити матчі чемпіонату Києва з футзалу. У 2001 році завершити ігрову кар’єру і повністю перейшов на арбітраж.

У 2003 році разом з Леонідом Матьковим і Сергієм Кравцовим організував Банківську футзальну лігу, керівником якої є і нині.

У 2006 році отримав звання арбітра національної категорії і почав судити матчі вищої ліги. У цьому ж році судив фінальні змагання четвертих Літніх спортивних ігор молоді України.

29 березня 2013 року був обраний на посаду першого заступника Голови Федерації футзалу Києва[7].

29 квітня 2013 року зіграв у складі команди ветеранів «Адамасу» проти команди ветеранів «Случ-МФК Рівне» у грі, що була присвячена 20-річчю футзалу у Рівному[8].

У 2013 році закінчив з кар'єру арбітра і почав працювати спостерігачем арбітражу.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

  • Срібний призер чемпіонату СРСР з футболу серед товариств «Трудові резерви»: 1980 р.
  • Срібний призер чемпіонату УРСР з футболу серед товариств «Трудові резерви»: 1980 р.
  • Володар Кубка Радянської армії і Військово-морського флоту (2): 1990, 1991 рр.
  • Переможець турніру «Кубок визволення»: 1997

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стали відомі арбітри, які обслуговуватимуть всеукраїнські фінали АФЛУ
  2. ПРИГЛАШАЕМ В НОВЫЙ СЕЗОН (рос.)
  3. Администрация (рос.)
  4. Статистичні дані IV Чемпіонату України з міні-футболу сезону 1996-1997 рр.
  5. Программа к Х - юбилейному международному турниру по футзалу «Кубок Освобождения» (рос.)
  6. Підсумки всеукраїнських змагань з футзалу 2001/2002 рр.
  7. О выборах Главы Федерации футзала города Киева (рос.)
  8. Рівненському футзальному клубу – 20 років

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гулій Андрій. Руслан Хоботов: «Юний футзал - моя молодість, зрілий футзал - мій досвід, сьогодення - моя мудрість» // Київський футзал. — 2014. — Вип. 1 (4) (листопад). — С. 14-15.
  • В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]