Хосе Сантакреу-Мансанет
| Хосе Сантакреу-Мансанет | |
|---|---|
| José Santacreu Mansanet | |
 | |
| Народився |
16 липня 1909 Беніарда, Маріна-Бахаd, Аліканте, Валенсія, Іспанія |
| Помер |
8 липня 1970 (60 років) Москва, СРСР |
| Країна |
.svg){kind=small} Іспанія |
| Місце проживання |
Алькой Москва Бухарест |
| Діяльність | журналіст, літературний критик, перекладач |
| Знання мов | іспанська |
| Заклад | Московське радіоd і Комінформ |
| Учасник | громадянська війна в Іспанії і оборона Мадридаd |
| Партія | Комуністична партія Іспанії |
Хосе Сантакреу-Мансанет (ісп. José Santacreu Mansanet; 16 липня 1909, Беніарда, Аліканте — 8 липня 1970, Москва) — журналіст, літературознавець і іспанський перекладач, який належав до покоління Другої іспанської республіки і був близький до так званої іспанської літератури в еміграції.
БІографія[ред. | ред. код]
Після смерті батька мати змушена переїхати до Алкоя з чотирма дітьми: Томасом, Пепітою, Хосе та Марією. Там Хосе вирушає підмайстром у друкарню, де з часом він починає розвивати роботу дизайнера лінотипів, одночасно з роботою кореспондента різних газет в Алької, Аліканте та Валенсії. 1924 року він вступив до спілки друкарів, а згодом був обраний її секретарем.
У 1931 році він приєднався до Комуністичної партії Іспанії і заснував свою організацію в Кастельйон-де-ла-Плана, обравшись генеральним секретарем провінційного комітету. Він керує та публікує численні статті в тижневику Generación Roja de Castellón, а також у Heraldo de Castellón.
Після вибуху громадянської війни в Іспанії брав участь у Кастельйоні у формуванні батальйону імені італійського антифашистського політика Джакомо Маттеотті. Через п'ять днів після оголошення війни батальйон виходить битися за Теруель, а згодом бере участь в обороні Мадрида. Після падіння Кастельйона в 1938 році він переїхав до Мурсії, де керував газетою «Юнідад».
На останньому кораблі, який покидав республіканську Іспанію, прибув в Оран (французький Алжир), де французька влада розмістила біженців у імпровізованому концтаборі під відкритим небом (чоловіки) та покинутій в'язниці (жінки). Потім вирушає у вигнання в СРСР на радянському кораблі, який прямує з Гавра до Ленінграда, куди прибуває 19 травня 1939. Його супроводжує дружина Пепіта Руїс (1914—2017) з Мадрида, з якою у нього будуть дві дочки, Марібель (1940—1996, лікар) і Кармен (1946 р. н., фізик).
Джерела[ред. | ред. код]
- Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — 1040 с.
