Хуан Лопес де Падилья
| Хуан Лопес де Падилья | |
|---|---|
| ісп. Juan López de Padilla y Dávalos | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | ісп. Juan López de Padilla |
| Народився |
10 листопада 1490 Толедо, Іспанія |
| Помер |
24 квітня 1521[1][2][3] (30 років) Вільялар-де-лос-Комунерос, Вальядолід, Кастилія і Леон, Іспанія ·обезголовлення |
| Країна | Іспанія |
| Діяльність | революціонер |
| Знання мов | іспанська |
| У шлюбі з | Марія Пачеко[4][5] |
| Автограф |
 |
Хуан Лопес де Падилья (1490, Толедо, Іспанія — квітень 24, 1521, поблизу Вільялар-де-лос-Комунероса, Іспанія) — очолював повстання Комунерос, в якому взяли участь мешканці Кастильї, що повстали проти політики Карла V та його фламандських міністрів.
Біографія[ред. | ред. код]
Падилья був старшим сином комендатора Кастильї. В 1520, після того як кастильська депутація марно вимагала у Карла V повернутися, і передати управління економікою іспанцю, було створено «Святу Хунту» з Падильєю на чолі. Спочатку хунта намагалась встановити національне правління на чолі з Хуаною Кастильською (Хуана I Божевільна), але втратила підтримку дворянства, після відміни дворянських привілеїв і проголошення демократії. Хоча дворяни і захопили Тордесільяс, Падилья заволодів декількома містами, але всі переваги отримані цим були втрачені, через припинення бойових дій хунтою, що не мала повної згоди зі своїм лідером. Коли вороги відновили свої сили, армія Падильї була повністю розбита в битві поблизу Вільялару 23 квітня, 1521 і Падилья потрапив у полон. Натупного дня його привселюдно стратили.
Після цього дружина Падильї Марія Пачеко сміливо захищала Толедо від королівських військ шість місяців, але була змушена втекти в Португалію.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ Падилья // Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания / под ред. С. Н. Южаков — СПб: Просвещение, 1900. — Т. 14. — С. 607–608.
- ↑ Падилья, Хуан // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 585.