Церква Перенесення мощей святого Миколая (Потутори)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Перенесення мощей святого Миколая (Потутори)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Потутори
Конфесія УГКЦ

Церква Перенесення мощей святого Миколая в Потуторах — парафія і церква Бережанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Потуторах Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Відомості

[ред. | ред. код]

Коли утворено парафію — невідомо, як нема точних відомостей про будівництво храму. Деякі дослідники вказують на те, що він міг бути збудований в 19001906 роках. Відомо, що парафія і храм до 1946 року належали УГКЦ. З 1946 до 1990 року парафія і храм були під юрисдикцією Російської Православної Церкви.

У 1990 році парафія і храм — знову в лоні УГКЦ.

У 1996 році відбулася єпископська візитація парафії владики Зборівської єпархії Михаїла Колтуна.

У 1990-х-2000-х роках відбулося певне оновлення храму і парафії. Так, меценатом церкви в Потуторах був уродженець села, житель Австрії Теодор Венгер. За його кошти встановлено в центрі села хрест Героям-борцям за волю України. В околицях села Потутори є гора Лисоня з могилою Українських Січових Стрільців, на яку Т. Венгер також щедро офірував. Меценат церкви — менеджер ПП «Жива Земля Потутори» Іван Бойко, який виділив кошти на ковані ворота до церковного подвір'я і цегляну арку над ними. У 2008 році на церкві встановлено нову покрівлю. За пожертви парафіян встановлено бруківку при вході до церкви.

На парафії діють: Вівтарна і Марійська дружини. На території парафії є фігура Божої Матері, ювілейний хрест на честь тисячоліття Хрещення Руси-України.

У власності парафії є парафіяльний будинок (проборство з іншими будівлями).

Пам'ятний знак «Дерева, посаджені в пам'ять про скасування панщини»

[ред. | ред. код]

Біля церкви сільський війт Гаврило Сеньків поставив кам'яний хрест і посадив липи в честь скасування панщини. Па початку 1970-х років хрест знищила радянська влада. 1989 року люди побудували новий пам'ятник, на якому написано, що дерева посаджені в пам'ять скасування панщини в 1848 році. На пам'ятнику є зображення людей, які йдуть на панщину, а також слова Тараса Шевченка: «Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». Через рік місцевий умілець Богдан Боднар, активіст НРУ, встановив невеликий хрест[2].

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Олександр Лонкевич,
  • о. Степан Масляк,
  • о. Іван Попівчак (з 1990).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]