Саранчуки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Саранчуки
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Рада/громада Саранчуківська сільська рада
Код КОАТУУ 6120487901
Облікова картка Саранчуки 
Locator Dot2.gif
Розташування села Саранчуки
Основні дані
Засноване 1399
Населення 785 (2014)
Територія 1.935 км²
Густота населення 490.96 осіб/км²
Поштовий індекс 47533
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°21′06″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д. / 49.35167; 24.98750Координати: 49°21′06″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д. / 49.35167; 24.98750
Середня висота
над рівнем моря
262 м
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Потутори
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 47533, с. Саранчуки
Сільський голова Куртяк Василь Михайлович[1]
Карта
Саранчуки (Україна)
Саранчуки
Саранчуки
Саранчуки (Тернопільська область)
Саранчуки
Саранчуки

Саранчуки́ — село Бережанського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на півдні району. Центр сільради, якій підпорядковане с. Базниківка. До Саранчуків приєднано село Войсовичівка (колишній х. Вопак) та хутори Гировиця і Соколиця.

Населення — 880 осіб (2007). Дворів — 276[2].

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1399 рік. Тоді в селі існував костел, правдоподібно, фундований представниками роду шляхтичів Бучацьких гербу Абданк.

1416 року згадане як Шаранчуки.

Дідичем села був Якуб Скарбек гербу Абданк. Найпевніше, в середині 15 століття костел був знищений.[3]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[4].

Через село пролягав торговельний шлях, яким переганяли худобу з Молдавії і Покуття, возили сіль із прикарпатських солеварень у Польщу та Литву. Між 1520 та 1525 роками мешканці Саранчуків отримали маґдебурзьке право.

Через деякий час населений пункт занепав, переданий в оренду селу Тростянець.

До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

На початку липня жителі села Саранчуки виловлювали тiла з рiки Золота Липа, куди їх поскидали енкаведисти після розстрілу в бережанській тюрмі. Кiльканадцять кiлометрiв пливли вони у кривавiй водi аж до греблi в селі, де страшнi понівеченi трупи виловлювали i хоронили селяни. Неопiзнаних хоронили у спiльних могилах. Багато замордованих поховано в iнших навколишнiх селах[5].

У 1941-го — велика повінь.

Населення[ред.ред. код]

Населення села[6]:

Рік Число осіб Українців та
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 1773 1430 286 56
1939 2470 2180 230 60
2007 880 - - -
2014 785 - - -

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[7]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,79
російська 0,11

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста (1865)
  • церква Петра і Павла (2007, Войсовичівка).

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • громадсько-політичний діячеві Івану Гавдиді (2005, скульптор Д. Пилип'як)
  • братська могила Замордованим 1941 в тюрмі у м. Бережани
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992)
  • встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Гавдиди, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, кімната-музей І. Гавдиди, музей старовинних речей «Берегиня», деревообробний завод, млин, торгові заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. Офіційний сайт Бережанської районної ради
  3. Anna Sochacka. Skarbek Jakub z Góry h. Abdank (zm. 1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 14—15. (пол.)
  4. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  5. Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року // Історична правда, 6 вересня 2012.
  6. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  8. Горошко Мирон Петрович / Сайт «Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства» НЛТУ України

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.