Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Свято-Покровська церква)
Свято-Покровська церква в Кіровограді.jpg
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Свято-Покровська церква) в Кропивницькому
48°31′02″ пн. ш. 32°15′22″ сх. д. / 48.51722° пн. ш. 32.25611° сх. д. / 48.51722; 32.25611
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКропивницький
Архітектор Костянтин Андрійович Тон
Засновник купець Петро Щедрін
Поч. будівництва 1824
Кін. будівництва 1849
Стиль неоруський стиль
Належність УПЦ МП
Адреса м. Кропивницький, вул. Юрія Олефіренка, 14
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький). Карта розташування: Україна
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький) (Україна)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Свято-Покровська церква) — український православний (УПЦ МП) храм у місті Кропивницькому.

Загальна інформація та опис[ред. | ред. код]

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Кіровограді розташована в центральній частині міста, але водночас у затишній місцині — історичному передмісті Ковалівка за адресою:

вул. Юрія Олефіренка, буд. 14, Кропивницький—25006, Україна.

Храм побудований за проектом відомого російського архітектора Костянтина Андрійовича Тона. Займався будівництвом міський архітектор Андрєєв, який, ймовірно, спроектував план внутрішнього оформлення церкви.

П'ятибанний храм збудовано в неоруському архітектурному стилі. В інтер'єрі церкви збереглися фрагменти розпису художника Ф.С. Козачинського 2-ї половини XIX століття.

З історії храму[ред. | ред. код]

Перший храм на Ковалівці (тодішнє Єлисаветградське передмістя), згідно з церковними відомостями, було влаштовано в 1787 році — коштом прихожан і місцевих жителів Бульварної вулиці (нині вулиця Олефіренка) побудували дерев'яну православну церкву. 19 жовтня 1790 року священик Успенського Собору Дмитро Смолодович єдиний його престол освятив в честь Покрови Пресвятої Богородиці. Першим священиком храму був Федір Кедников (або Кедліков).

Той перший храм був не лише дерев'яним, а й не дуже великим, у зв'язку з чим уже 1824 року купець Петро Щедрін виділяє гроші на будівництво нового, кам'яного, в якому планувалося додати до вже існуючого престолу ще два — Вознесіння Христа Спасителя й апостола Петра.

Вже після смерті Щедріна будівництво церкви тривало за рахунок міської казни, й було завершене в 1849 році.

Для храму була відведена чимала ділянка землі, на якій старанням кліру й прихожан був розпланований сад. І хоча по другий бік залізниці була виділена територія під цвинтар, частина землі при Покровському храмі також використовувалася для поховання померлих храмових священнослужителів і найвидатніших прихожан. Дерев'яний же храм за ініціативою міщанина Петра Погорєлова та інших перенесли на кладовище за залізницею, посвятивши його іконі Богоматері.

У 1902 році архітектурний комплекс Свято-Покровського храму був доповнений двоповерховою будівлею в стилі класицизму. Тут стараннями настоятеля священика Сорокіна була відкрита однокласна церковна школа. Будівля збереглася дотепер.

Ковалівський Покровський храм був закритий 1932 року.

Від 1942 року служби в ньому поновилися, але на початку 1960-х років храм знову закрили.

Відтоді приміщення культової споруди використовували в найрізніший спосіб — тут ремонтували техніку, зберігали сіль і складували склотару.

У 1988 році храм повернений православним прихожанам в украй непридатному для відновлення служб стані. Не збереглася прилегла до храму історична територія, яка в 1960-ті роки була забудована 5-поверховими «хрущівками», знищені господарські споруди тощо. Таким чином, церковна територія скоротилася з 5 733 м² до 240 м².

Старанням багатьох людей служби в храмі Покрову Пресвятої Богородиці поновилися вже в 1989 році.

У Свято-Покровській церкві було здійснено відновлювальні роботи. Поставлений новий іконостас — різьблений, дерев'яний, подібний на той, що був у використанні в середині XIX століття і не зберігся в радянський час (художник Ігор Сиротюк, столяри: Сергій Куроп'ятник, Юрій Корня), зведена кам'яна огорожа.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]