Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Стружани)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Успіння Пресвятої Богородиці
55°10′13″ пн. ш. 40°01′11″ сх. д. / 55.17053200002777658° пн. ш. 40.01990300002777445° сх. д. / 55.17053200002777658; 40.01990300002777445Координати: 55°10′13″ пн. ш. 40°01′11″ сх. д. / 55.17053200002777658° пн. ш. 40.01990300002777445° сх. д. / 55.17053200002777658; 40.01990300002777445
Розташування РосіяStruzhanyd
СтильРосійсько-візантійський стиль
Належністьправослав'я
ЄпархіяKasimov Eparchyd
Станвиявлений об'єкт культурної спадщини Росіїd[1]
Вебсайтstruzhany.narod.ru
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Стружани). Карта розташування: Росія
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Стружани)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Стружани) (Росія)
Мапа
CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — православний храм Клепиківського благочиння Касимівської єпархії[ru]. Розташований у селі Стружани Клепиківського району Рязанської області, на березі озера Сокорево, через яке протікає річка Пра.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1676 році в селі значилася Воскресенська церква.

У 1740 році Воскресенська церква згоріла, і в 1746 році побудовано нову з такою ж назвою. У 1782 році збудовано дзвіницю.

Дерев'яну Успенську церкву збудовано в 1798 році.

За даними 1883 року до складу приходу входило 27 сіл [2].

У 1910 році дерев'яну Успенську церкву продано в село Єршово. Замість неї збудовано кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці з трьома вівтарями: головним — на честь Успіння Божої Матері, правим — на честь Параскеви, лівим — на честь Івана Предтечі.

Час закриття храму не встановлено. У 1945 році храм повернули православним.

1996 року церква вигоріла всередині, але була відновлена.

До приходу відносяться села Стружани, Чебукіно, Дуніно, Бєляково, Алтухово, Лебедино, Нефедово, а останнім часом і Пансурово, Аристово-Количово, Тюково і Фоміно.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список выявленных объектов культурного наследия Рязанской области по состоянию на 26.09.2016|}}
  2. Добролюбов, 1884.

Література

[ред. | ред. код]
  • Добролюбов И.В. Историко-статистическое описание церквей и монастырей Рязанской епархии. — Рязань, 1884. — Т. 1.

Посилання

[ред. | ред. код]