Церковний староста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Церковний староста, також кти́тор (від грец. κτήτωρ), ти́тар[1] — людина з мирян, що відає господарством церковної громади.

Історія[ред. | ред. код]

Церковний староста не був людиною духовного звання і допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. Першими обов'язками церковного старости було придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Старости обиралися парафією.

У давнішій православній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Титар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання[ред. | ред. код]