Циркуни (городище)
| Циркуни | |
|---|---|
 Городище в с. Циркуни | |
| Статус | пам'ятка археології національного значення |
| Країна |  Україна |
| Регіон | Харківська область, Харківський район |
| Населений пункт | Циркуни |
| Тип | городище |
| Історія | |
| Датування | кінець VI — перша половина III ст. до н.е. |
Городище «Циркуни» — пам'ятка археології національного значення, охоронний № 200029-Н, взятий під охорону держави Постановою КМУ № 928 від 03.09.2009.
Кінець VI — перша половина III ст. до н. е.
Загальна площа ≈3,5 га. Головний двір (в південній частині пам'ятки) становить 1,25 га; перше передграддя: 1,39 га; друге передграддя: 1,0 га.
0,2 км на захід від південно-західного краю с. Циркуни Харківського району Харківської області та 0,15 км на північ від окружної автостради навколо м. Харків на одному з мисів правого корінного берега р. Харків. Зі сходу та заходу мис оточений глибокими ярами.
Пам'ятку було відкрито у 1925 р. М. Фуксом[1] та О. Потаповим. У 1950 р. Борисом Шрамком були проведені археологічні розвідки, а у 1951 р. знято інструментальний план та закладено 4 шурфи. Згодом (1952, 1961, 1962 рр.) ним же проведені незначні за обсягом розкопки[2][3]. У 1989—1990 р. О. Є. Нікітіним були проведені розкопки, під час яких було виявлено пізньоскіфську садибу з житлом, два господарські комплекси та кілька господарчих ям. У 2005 р. городище досліджувала експедиція на чолі з Денисом Гречко[4]. З 2007 р. і по сьогодні пам'ятку досліджує експедиція, яку очолює Костянтин Пеляшенко. Загальна досліджена площа ≈1600 м2, на якій виявлено кілька житлово-господарчих комплексів[5].
Внаслідок проведених досліджень з'ясовано, що городище створювалося в два етапи. Перший етап відноситься до кінця VI — початку V ст. до н. е. В цей час невелика південна частина мису (площею 1,1 га) була огороджена з півдня і півночі ґрунтовим валом зі ровом, який мав перетин подібний до трапеції. У другій період (не раніше кінця V ст. до н. е.) територія городища була збільшена до 2,3 га. В цей час колишній північний рів був засипаний, а на його місці створений новий вал. Також додатково на відстані 100 м від означеної лінії захисту були зведені дерево-ґрунтові лінії, які мали вже кільцеву систему. Окрім того, 40 м на північ від основної лінії укріплень, з напільного боку, збудовані додаткові вал і рів невеликих розмірів, що з'єднувалися з основною лінією оборони боковими валами, створюючи додатковий невеликий двір. На останньому культурний шар відсутній. Південний та північно-східний входи на городище були захищені додатковими системами «рів — вал».
Культурний шар має потужність 30–75 см, він слабо насичений знахідками ранньої залізної доби. Знахідки представлені фрагментами характерної ліпної кераміки (з орнаментом у вигляді наскрізних проколів під відігнутим вінцем, край якого іноді прикрашений косими відбитками прута чи пальцевими вдавленнями), залізними шлаками, мечем-акінаком, глиняними пряслами, зернотерками різного ступеню збереженості, глиняною культовою пластикою та керамікою, а також уламками сіроглиняного гончарного посуду та античних амфор кінця V — початку III ст. до н. е.[6][7][8][9]
Знаходиться під листяним природним та штучним лісом.
- ↑ Фукс. М. Про городища скитської доби на Харківщині / М. Фукс // Записки ВУАК. — К., 1930. — Т. I. — С. 101—102.
- ↑ Шрамко Б. А. Древности Северского Донца. — Харьков: Издательство Харьковского университета. — 1962. — С. 136, 188, 199, 212, 227, 228, 231.
- ↑ Шрамко Б. А., Михеев В. К., Грубник-Буйнова Л. П. Справочник по археологии Украины. Харьковская область. — К.: Наукова думка, 1977. — С. 131.
- ↑ Гречко Д. С. Исследования памятников скифского времени у сёл Протопоповка и Циркуны на Харьковщине / Д. С. Гречко // Археологічні дослідження в Україні 2004—2005 рр. — Київ: Видив. ІА НАНУ, 2006. — С. 146—150.
- ↑ Пеляшенко К. Ю. Історія дослідження Циркунівського городища / К. Ю. Пеляшенко // Наукова освіта в краєзнавчому просторі. Матеріали XXXII міжнародної конференції молодих учених. — Секція «Археологія та краєзнавство». — Київ, 2014. — С. — С. 37–39.
- ↑ Пеляшенко К. Ю. Дослідження Циркунівського городища / К. Ю. Пеляшенко // АВУ 2013. Київ: ІА НАН України, 2014. — С. 258.
- ↑ Пеляшенко К. Ю. Ритуальна посудина з розкопок городища скіфського часу біля с. Циркуни / К. Ю. Пеляшенко // Археологія і давня історія України. — 2015. — Вип. 2. — С. — С. 223—231.
- ↑ Пеляшенко К. Ю. Дрібна глиняна пластика з городища скіфського часу біля с. Циркуни / К. Ю. Пеляшенко // Проблеми історії та археології України: Матеріали Х Міжнародної наукової конференції (Харків, 4–5 листопада 2016 р.). — Харків: ТОВ «НТМТ», 2016. — С. 28.
- ↑ Пеляшенко К. Ю. Исследование эскарпа Циркуновского городища // Археология Восточноевропейской лесостепи: материалы II Международной научной конференции. Воронеж, 18–20 декабря 2015 года. — Воронеж: Воронежский государственный педагогический университет, 2016. — С. 214—218.
- Задніков С. А., Пеляшенко К. Ю. Давньогрецька кераміка з розкопок Циркуновского городища / С. А. Задников, К. Ю. Пеляшенко // Проблеми історії та археології України: Матеріали Х Міжнародної наукової конференції (Харків, 4–5 листопада 2016 р.). — Харків: ТОВ «НТМТ», 2016. — С. 23.
- Крютченко А. А., Пеляшенко К. Ю. Этапы фортификационного строительства на Циркуновском городище / А. А. Крютченко, К. Ю. Пеляшенко // Проблеми історії та археології України: Матеріали VIII Міжнародної наукової конференції (Харків, 9–10 листопада 2012 р.). — Харків: ТОВ «НТМТ», 2012. — С. 31.